Контрольна робота
з господарського законодавства
1. Господарське право як галузь права, проблеми його становлення
Господарське право можна розглядати в декількох аспектах:
· як галузь права;
· як галузь законодавства;
· як науку;
· як навчальну дисципліну.
І якщо з приводу визначення господарського законодавства, а також науки господарського права і відповідної навчальної дисципліни в особливих розбіжностей серед вчених останнім часом не було, то питання про господарське право як окремої галузі права було і залишається до цього часу суперечливим.
Одні вчені визначили господарське право, виходячи з розуміння його предмета як господарських відносин, що виникають у зщвіязку зі здійсненням господарської діяльності (відносини по горизонталі) та керівництвом нею (відносини по вертикалі - господарсько-управлінської відносини) між організаціями, а також між їхніми підрозділами і організацією в цілому (внутрішньо-господарські відносини). Це точка зору прихильників розуміння господарського права як самостійної галузі права.
Було висунуто і концепцію права як комплексної галузі права. Дехто з вчених, не визначаючи господарське право як комплексну галузь, вважають, що нормативні акти , які регулюють господарські вщносини, складають комплексну галузь законодавства (Яковлев В.Ф., Якушев В.С. Свердловський університет).
3 переходом економіки країни до ринку, концепція господарського права, як вже зазначалось вище, змінюється. Окремі вчені визначають його предмет як відносини господарювання, тобто відносини, що виникають при організації та здійсненні господарської діяльності. Заперечення проти такого підходу до визначення предмету господарського права висувались ще за існування командно-адміністративної діяльності. Розглянемо коротко ці заперечення. Це правовідносини в сфері організації господарства можуть бути поділені , на думку В.А. Рахмиловича, на дві великі групи :
1. По вертикалі, тобто владовідносини, в яких один із учасників наділений компетенцією з владного управління іншим учасником цих відносин.
2. По горизонтальні, позбавлені ознак влади і підкорення, в яких взаємні права і обов’язки, здебільшого мають майновий характер, виникають із договорів, правопорушень та інших юридичних фактів.
Важко погодитися , що перехід від планово-адміністративної до ринкової економіки господарська діяльність стає діяльністю підприємницькою, що визначає зміст господарського права, яке стає предметом підприємницької діяльності.
Як справедливо зазначається у спеціальній літературі, лише на перший погляд здається, що ринкова економіка має складатися з одних тільки комерційно орієнтованих ланок, а соціальні пріоритети слід реалізовувати виключно через перерозподіл і фінансування державних програм. Таке уявлення суперечить реаліям сучасного ринкового господарства. Невід^ємну частину такого господарства на сьогодні складає некомерційний сектор, який дозволяє компенсувати так звані недоскональності ринку. Некомерційне господарство відрізняється від комерційного, підприємницького. Останнє орієнтоване на одержання прибутку, який залежить від попиту на ту чи іншу продукцію. Некомерційний ринок повинен стабільно задовольняти потреби, які не повинні залежати від ринкової кон^юктури (охорона здоров’я, освіта, наука і т.і.). Отже, господарська діяльність, охоплюючи підприємницьку , до неї не зводиться. Тобто підприємницьке право є лише часткою господарського права.
Негативні процеси в економіці є наслідком роздрібного і суперечливого правового регулювання суспільно-економічних процесів, в тому числі господарської діяльності. Подальше безсистемне прийняття дрібних законодавчих актів, в тому числі і паралельного з Цивільним - Господарського кодексу, не зніме існуючих протиріч і дублювання норм різних галузей права, які виникли з прийняттям в останні роки масиву різнопланового нормативного матеріалу з питань підприємницької діяльності. Тому на сьогодні ми ведемо розмову про необхідність виділення з цивільно-правової науки такої юридичної галузі як "Господарське право". Напрацьована в останні десятиріччя концепція господарського права потребує відповідного вивчення з урахуванням нових умов підприємництва. В межах такого вивчення повинно бути визначено співвідношення, питому вага та обсяги цивільно, адміністративного, фінансового та інших галузей права в регулюванні господарської діяльності, а також вирішено ряд питань до цього законотворчого процесу.
Основною метою господарського права є:
· систематизація всього нормативного матеріалу з питань підприємницької діяльності;
· вивчення можливостей інтеграції цього конгломерату норм в існуючи правову систему;
· трансформація останньої відповідно завданням її розвитку;
· створення передумов по виходу країни з економічної кризи та припинення подальшої криміналізації суспільно-економічних відносин.
Основними принципами господарського права є :
1. Застосування комплексності нормативних актів.
Преважна більшість нормативних активів господарського права включає в себе норми двох або більше галузей права. Так наприклад, Закон "Про підприємства в Україні" включає в себе норми господарського, цивільного, адміністративного, фінансового та інших галузей права.
2. Використання для вирішення господарських питань одногалузевих нормативних актів.
До таких відноситься “Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення”, “Положення про поставки товарів народного споживання”.
3. Регулювання діяльності множинності галузей економіки України (промисловість, будівництво, транспорт, торгівля і ін.).
4. Поєднання господарських питань з комерційним правом інших країн та міжнародними договорами. Воно здійснюється шляхом використання права суб'єктів господарської діяльності вибирати право країни з якою укладається міжнародна угода.
Методи господарського права - це сукупність способів регулюючого впливу норм господарського права на поведінку суб'єктів господарських правовідносин.
Методи господарського права базуються на двох принципах:
1. Загальнодозвільний.
За цим принципом діють підприємства та підприємці, які самі вибирають напрямки своєю підприємницької діяльності та максимальному використанні власних можливостей із використанням державних.
2. Зобов'язуючий.
Відповідно до цього принципу підприємства повинні виконувати те, що на них покладено законом. Він, в основному, стосується таких суб^єктів, як органи державного управління економікою.
Оскільки господарські правовідносини включають в себе організаційні та майнові елементи, то в господарському праві діють три основі методи правового регулювання:
І-й - автономних рішень суб'єктів господарської діяльності.
Він грунтується на тому, що підприємства чи підприємці мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України, тобто вони можуть самостійно:
а/ планувати свою діяльність;
б/ вільно обирати предмети господарських договорів.
2-й- владних приписів (вимог та вказівок).
У відповідності до
