Також важливе місце має психологічна незалежність судді. Так, науковцем Г.Гросом був зібраний значний матеріал спостережень у різних сферах судової діяльності. У структурі судової психології він виділив суб'єктивну психологію, під якою розумів психічну діяльність судді, і об'єктивну — психічну діяльність тих учас-ників процесу, які забезпечують судді матеріал для остаточних висновків і суджень, необхідних для винесення вироку. Сюди ж віднесена психологія свідків, звинувачуваного, потерпілого.

Психічну діяльність судді Г. Грос ділив на сприймаючу і конструктивну. Сприймаючу він пізніше розділив на три час-тини: перша — психологічне спостереження в суді, друга — самодисципліна всіх учасників процесу (щоб психологічне спостереження було точним), третя — феноменологічне вив-чення явищ (що дане у безпосередньому сприйманні і на під-ставі яких принципів можна робити висновки про наявні психологічні процеси). Конструктивна діяльність судді скла-дається із умовиводів і висновків, а також наявних у суді ма-теріалів конкретної справі.

Поряд з якостями, які мають загальне значення для юристів будь-якої спеціальності, робота судді передбачає наявність у нього специфічних властивостей характеру.

Це, насамперед, глибока і тверда переконаність у справедливості і великій соціальній значимості справи, якій він себе присвятив, відповідна спрямованість на досягнення поставленої мети, підкріплена активною і послідовною діяльністю, високі вольові якості.

У той же час, враховуючи великий обсяг владних повноважень, якими наділений суддя, його обов'язок — ефективно і виключно обачливо користуватися ними, скрупульозно аналізувати всі обставини справи, ретельно зважувати всі "за" і "проти", бути об'єктивним, не піддаватися обвинувальному ухилу, спокусі захисту "честі мундиру", проникати у сутність правових, соціальних явищ, мати мужність визнати свої помилки і виправити їх.

Особливостями мислення судді є незалежність від будь-яких впливів зовні, об'єктивність у підході до оцінки суті справи і прийняття рішення, глибокий і всебічний аналіз усіх її обставин, вміння бачити за чисто зовнішніми деталями справжні мотиви поведінки людей, дійсні причини виникнення подій і явищ. Інтелект судді найбільш виявляється у встановленні, визнанні істотних для справи фактів і відокремлення їх від недостовірних, сумнівних даних.

Організаційні здібності судді - неодмінна властивість його особистості, як керівника судового процесу. Його воля, висока дисциплінованість, зібраність, цілеспрямованість, наполегливість у встановленні істини в поєднанні з правовою культурою у вирішальній мірі визначають належну поведінку учасників процесу, високий рівень організації відправлення правосуддя. Комунікабельність, тобто вміння спілкуватися - риса, без якої немислиме повноцінне виконання суддею своїх функцій. Характер його роботи зумовлює повсякденні відносини з багатьма людьми різного рівня освіти, складу розуму, віку, способу життя, характеру тощо. І до кожного з них потрібний відповідний підхід, розуміння.

Тут особливо важливі такі якості судді, як чуйність, врівноваженість, такт, вміння вислухати і у той же час допомогти людині зрозуміти сутність питання, чесно і правдиво висловитися по справі.

Професіограма судді була би неповною, якщо б не зазначити засвідчувальну сторону його діяльності, яка виявляється у відповідному оформленні усієї здобутої в ході процесу інформації: складанні і відпрацюванні судових документів - протоколів, вироків, ухвал тощо. Виконання цієї роботи потребує від судді високої загальної і правової культури, досконалого володіння державною мовою, наявності необхідних професійних навичок документоведення.

У першу чергу суддя має глибоко усвідомлювати, що свою місію він виконує будучи наділений високою довірою суспільства і держави, а тому його висока порядність, чесність, безкорисливість, об'єктивність, вдумливий підхід до кожної деталі справи, постійне прагнення до самовдосконалення повинні бути невід'ємними рисами його натури.

Однак найбільш важливою умовою залишається, в першу чергу, незалежність суддів як гарантія справедливого правосуддя.

Використана література

Лекції з кримінально-процесуального права. – К., 2000.

Основи кримінально-процесуального права. Підручник. – Харків, 2002.

Словник-довідник юриста. – К., 2003.

Яцура В.І. Цивільний процес: в запитаннях та відповідях. – К., 2001.