КОНТРОЛЬНА РОБОТА

1. Правове регулювання розрахунків субєктів господарювання

Розрахункові правовідносини - це урегульоване правом особливе коло суспільних відносин процедурного характеру, які дозволяють здійснити передачу-одержання коштів у різноманітних майнових зобов'язаннях.

Основа правової регламентації розрахунків готівкою - Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування і послуг" від 6 липня 1995 р. у редакції Закону від 1 червня 2000 р. (далі - Закон про РРО) і Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 19 лютого 2001 р.

Стаття 3 Закону про РРО встановлює обов'язок суб'єктів підприємництва при розрахунках готівкою в сфері торгівлі, суспільного харчування і послуг використовувати надлежаще зареєстровані реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО), тобто чи пристрої програмно-технічні комплекси з реалізованими фіскальними функціями, а також розрахункові книжки з номерними розрахунковими квитанціями і книги обліку розрахункових операцій. Ці ж вимоги поширюються на безготівкові розрахунки в зазначених сферах з використанням платіжних карток, платіжних чеків і жетонів.

В окремих випадках РРО, розрахункові книжки і книги обліку розрахункових операцій у розрахунках готівкою не застосовуються. Так, у випадку продажів підприємствами продукції власного виробництва розрахунки виробляються через каси підприємств з оформленням прибуткових або видаткових касових ордерів. При продажі проїзних і перевізних документів оформляються квитки, квитанції, талони і т.п. Однак у будь-якому випадку споживачу повинний бути виданий розрахунковий документ установленої форми на суму проведеної операції (касовий чи товарний чек, квитанція, квиток і ін.).

Розділ V Закону про РРО встановлює штрафи у відношенні суб'єктів господарювання за непроведення розрахунків через РРО, неоформлення розрахункового документа, проведення розрахункової операції без використання розрахункової книжки у встановлених випадках. Посадові особи і працівники суб'єктів господарювання за порушення порядку проведення розрахунків зі споживачами залучаються до адміністративної відповідальності по статті 155-1 КУАП.

Положення про ведення касових операцій є обов'язковим для всіх діючих на території України юридичних осіб (крім банків і органів зв'язку) незалежно від форм власності і виду діяльності, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємництва (далі - суб'єкти господарювання).

Суб'єкти господарювання, що мають поточні рахунки в банках, зобов'язані зберігати кошти на цих рахунках. Одержання готівки виробляється з поточних рахунків у банках по оформлених чекових книжках. Готівка повинна витрачатися винятково на визначені в чеку мети, не суперечному чинному законодавству України. Суб'єкти господарювання повинні надавати обслуговуючому банку (по його вимозі) платіжні і розрахункові документи, що підтверджують цільове використання готівки. У цьому виявляються контрольні функції банків.

Розрахунки готівкою суб'єктів господарювання між собою, а також із громадянами можуть здійснюватися за рахунок засобів, отриманих з кас банків, а також за рахунок виторгу, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг), інших касових надходжень (наприклад, внесок засновників у статутний фонд підприємства). Виключення встановлене для суб'єктів господарювання з непогашеною податковою заборгованістю, що вправі витрачати готівку, отриману винятково в банку. Ціль обмеження - домогтися надходження всього наявного виторгу боржників на поточні банківські рахунки для погашення податкової заборгованості, що стягується насамперед з поточних рахунків.

Сума платежу готівкою одного суб'єкта господарювання іншому суб'єкту господарювання не повинна перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня незалежно від кількості платіжних документів. Однак кількість суб'єктів господарювання, з якими можуть проводитися розрахунки протягом дня, не обмежується. Платежі понад зазначену суму повинні здійснюватися винятково безготівковим способом. Дія даного правила не поширюється на розрахунки суб'єктів господарювання з громадянами.

Підприємства зобов'язані дотримуватися ліміту залишку готівки в касі - максимальний розмір грошової суми, що може знаходитися в касі підприємства на кінець дня, і встановлений банком відповідно до нормативних актів НБУ і з урахуванням особливостей господарської діяльності підприємства (режим і специфіка роботи, віддаленість від банку, розмір касових оборотів, графік роботи інкасатора). Сільськогосподарські підприємства самостійно встановлюють собі ліміти каси, але зобов'язані їхній дотримувати протягом року. Ліміт каси не встановлюється селянсько-фермерським господарствам, що здійснюють винятково операції із сільгосппродукцією, і фізичним особам - суб'єктам підприємництва.

Усі понадлімітні суми готівки підприємства зобов'язані здавати в банк у порядку і терміни, установлені банком, для зарахування на їхні поточні рахунки. У випадку надходження в касу підприємства готівки після витікання часу, коли вона може бути здана в банк, понадлімітні суми повинні бути здані в банк не пізніше наступного робочого дня (банку і клієнта).

При невиконанні зазначених вимог суб'єкти господарювання піддаються господарсько-правовим санкціям відповідно до Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню звертання готівки" від 12 червня 1995 р. у редакції від 11 травня 1999 р.

Штрафи встановлені за такі порушення, як перевищення встановлених лімітів каси, неоприбуткування готівки в касі й ін.

Неадекватне зростання виробництва зростання наявної маси веде до знецінювання грошової одиниці, інфляційним процесам, розбалансованості споживчого ринку, утворенню умов для приховування доходів, що підлягають оподатковуванню, розширенню незаконних валютних операцій, підвищенню витрат по касових операціях. Тому правове регулювання розрахунків покликане всіляко стимулювати розвиток безготівкових платежів.

Безготівковий спосіб розрахунків. Безготівкові розрахунки - це спосіб прийому-передачі грошового еквівалента без участі готівки , тобто за допомогою банківських перерахувань визначеної суми з рахунка платника на рахунок одержувача. Згідно ст. 380 ГК УРСР і ст. 24 Закону України "Про підприємства в Україні" суб'єкти господарювання роблять розрахунки за своїми обов'язками через банки в порядку, установленому НБУ.

При безготівкових розрахунках скорочуються витрати звертання внаслідок економії витрат на печатку, перевезення, збереження грошових знаків і