діяльності, крім деяких.
По-перше, лише державні підприємства і організації можуть здійснювати виготовлення і реалізацію наркотичних засобів, військової зброї, боєприпасів до неї, вибухових речовин, охорону об’єктів державної власності.
По-друге, існує конкретна низка видів підприємництва, які можна здійснювати лише за умови отримання спеціального дозволу – ліцензії.
Ліцензія – є спеціальним документом, що видається підприємствам та іншим підприємницьким структурам компетентними державними органами і надає право здійснювати окремі види підприємництва або вивозити певні товари за межі країни.
Для отримання ліцензії кожний суб’єкт підприємницької діяльності зобов’язаний звертатися після державної реєстрації з заявою до відповідного органу. До заяви мають додаватися: підприємцем – юридичною особою – нотаріально засвідчені копії установчих документів, що повідомляють про рівень освіти і кваліфікації, необхідні для здійснення певного виду підприємницької діяльності, а також копію документа про державну реєстрацію. Варто зазначити, що у статуті підприємницька структура має право посилатися на здійснення вибраного виду ліцензованої діяльності. Отримання ліцензії є платною послугою. За видачу ліцензії стягується плата: з підприємців-громадян – у розмірі двох заробітних плат, з бридичних осіб – шести мінімальних зарплат. Уся сплачена сума надходить на рахунок органів, що видають ліцензії.
На практиці може виникнути ситуація започаткування багатопрофільної підприємницької діяльності. Необхідно мати ліцензію на кожний вид діяльності.
Ліцензія на здійснення певної діяльності видається на термін не менше 3-х років. Продовження терміну дії здійснюється у тому ж порядку, що і отримання.
Основні види підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню:
Пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин (видає ліцензію – держкомпенсація за узгодженням з Держнаглядохоронпраці).
Виробництво, ремонт, реалізація спортивної вогнепальної та холодної зброї, виготовлення печаток і штампів (міністерство внутрішніх справ).
Здійснення юридичної практики (міністерство юстиції).
Внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів (міністерство транспорту).
Виробництво і ремонт засобів вимірювання і контролю (держстандарт).
Торгівля алкогольними напоями та подібними виробами (райдержадміністрація).
Діяльність, що зв’язана з професійною освітою і підготовкою спеціалістів різних рівней кваліфікації (міністерство освіти).
Діяльність, що зв’язана з наданням послуг стосовно одержання загальної середньої освіти (обласна, міська )держадміністраціями.
Нормативна база реєстрації підприємства
Державна реєстрація господарських товариств проводиться по правилах, встановлених Законом України “Про підприємства в Україні” і “Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності”.
Ліцензування проводиться на основі “Положення про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на виконання окремих видів діяльності.
Перерегістрація суб’єктів підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для їх регістрації (зміна назви, форми власності, організаційної форми суб’єкта підприємницької діяльності).
3. Порядок та форми розрахунків в господарському обігу
У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також ви-конання різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх пла-тежів створює грошовий оборот.
Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обороту — грошової маси.
Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підпри-ємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.
Розрахунки між суб'єктами господарського права здійснюється у безготівковому порядку встановлених законодавством формах.
З метою вдосконалення організації банками розрахунки касового обслуговування економічних суб’єктів України Правління Національного банку України постановою від 30 червня 1995 р. № 166 затвердило "Порядок організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієн. і взаємовідносин з цього питання між установами Національного банку України та комерційними банками".
Відповідно до цього Порядку банк укладає договір з клієнтом на розрахунково-касове обслуговування, яким передбачається:
- користування банком тимчасово вільними кошти клієнта;
- здійснення розрахункових операцій
- касове обслуговування;
- транспортне обслуговування перевезень готівки.
Безготівкові розрахунки між суб'єктами господарювання існюються відповідно до Інструкції Національного банку України № 7 “Про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті”, затвердженій постановою Правління НБУ від 29 березня 2001 року.
Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами:
- платіжними дорученнями;
- платіжними вимогами;
- платіжними вимогами-дврученнями;
- чеками;
- акредитивами;
- векселями;
- інкасовими дорученнями;
- пластиковими картками.
Платіжне доручення — це бланк встановленої форми, яю підприємство подає у банк, що його обслуговує, для перерахування вказаної суми зі свого рахунку.
Банк приймає до виконання доручення протягом десяти к лендарних днів з дати його заповнення і тільки в межах ная них на його рахунку коштів.
Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:*
за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи чи надані послуги);*
у порядку попередньої оплати;*
для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;*
для перерахування підприємствами сум, які належат фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові дохо ди колгоспників тощо) на їх рахунки, відкриті в устано вах банків;*
в інших випадках за згодою сторін.
У платіжному дорученні на перерахування платежів, утриманих із робітної плати працівників та нарахованих на фонд опл; праці податків до бюджету та обов'язкових зборів до дерле них цільових фондів, у рядку "Призначення платежу" вказуються підрозділи бюджетної класифікації (при перерахува* платежів до бюджету) та строк настання платежу, а також що податки до бюджету або збори до державних цільових фондів, утримані із заробітної плати та нараховані на день оплати праці, перераховані повністю.
Платіжна вимога — це документ, що містить вимогу господарюючого суб’єкта на безакцентне списання грошових коштів у випадках, встановле-них законодавством. Підставами для здійснення безспірного стягнення (коштів відповідно до чинного законодавства України можуть бути виконавчі документи згідно з: рішенням судів і арбітражних судів;
У платіжній вимозі зазначаються призначення платежу та відповідна стаття законодавчого акта, якою передбачене право стягнення та безакцептного списання коштів. У разі, якщо у платіжній вимозі не заповнений рядок "Призначення платежу" банк має повернути виконання платежу.
Безспірне стягнення коштів здійснюється на підставі виконавчого документа, оригінал (дублікат) якого додається У розрахунковому документі необхідна змилка на законодавчий акт.
Платіжна вимога-доручення - це комбінований