сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;—

забезпечення спільної діяльності підприємств;—

отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Таке групування пов'язане з різною економічною сутністю на-званих розрахунків, документооборотом, видами й методами фінан-сового та банківського контролю.

Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб'єктів підприєм-ницької діяльності.

Від правильної організації грошових розрахунків у цілому зале-жить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Одним із головних факторів нормалізації розрахунків у народ-ному господарстві є запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами.

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безго-тівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безго-тівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійс-нення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприя-ють банківські установи, у них також заінтересована держава — не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вив-чення, регулювання і контролю грошового обороту.

Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано. Го-тівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування насе-лення — виплата заробітної плати, матеріального заохочення, диві-дендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки, які здійсню-ються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кош-ти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тіс-ний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установле-ному порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалі-зуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з поста-чальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фон-дами в основному здійснюються в безготівковій формі.

Розвиток ринкових відносин зробив необхідними певні зміни в колишній системі грошових розрахунків між підприємствами, зо-крема збільшив можливість застосування готівкової форми. З кін-ця 1998 p. згідно з постановою НБУ від 11 жовтня 1998 p. №473 всі готівкові розрахунки між підприємствами можуть проводитись як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок ви-ручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень.

Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та ін-ших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов'я-заних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підпри-ємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов'язкових платежів в бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством.

Підприємства також можуть проводити розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами готівкою. Але якщо підприємства ма-ють податкову заборгованість, розрахунки між покупцем і постачаль-ником продукції треба здійснювати тільки в безготівковому порядку.

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:—

класифікацію розрахунків;—

організацію розрахунків;—

форми відповідних документів;—

взаємовідносини платників з банками.

У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:—

розрахунки за товарними операціями;—

розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять пе-реважну частину всього грошового обороту в державі й обслугову-ють поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розра-хунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після ре-алізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства.

Відповідно до територіального розміщення підприємств (покуп-ців — продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготів-кові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальни-ком продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому насе-леному пункті.

Міжміські — це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знахо-дяться в різних регіонах.

Міжнародні — це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.

Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (пере-казуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахун-ків між покупцем і постачальником продукції.

За економічним змістом організація безготівкових розрахунків ви-ходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зара-хуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахун-кових документів.

Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ — це відповід-но оформлений документ на переказ грошових коштів. Використо-вуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:—

платіжними дорученнями;—

платіжними вимогами-дорученнями:—

чеками;—

акредитивами:—

векселями;—

інкасові доручення (розпорядження).

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) засто-совуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінан-сових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нарахо-вані державними податковими органами.

Правові основи організації безготівкових розрахунків у госпо-дарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивни-ми документами. Національний банк України виступає як методич-ний центр щодо розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна