Патенти не тільки виконують функцію захисту винаходів від використання їх іншими фірмами та країнами, але є і джерелом неперервної інформації про найновіші науково-технічні досягнення. За допомогою патентних фондів можна легально збирати конкретний матеріал на об’єкти ліцензій, систематично слідкувати за новими винаходами і аналізувати науково-технічні дослідження. Практично усі крупні фірми мають патентні фонди або ж користуються послугами відповідних організацій. За оцінками спеціалістів, біля 80% інформації, яка знаходиться в патентах, неможливо знайти в будь-яких інших джерелах[21; c.337]. Патентування, як правило, на 2-3 роки випереджує впровадження нової технології у виробництво, а патент – це потенційна ліцензія, тому постійне вивчення відповідної інформації дозволяє фірмам виробляти стратегію і прогнозувати розвиток ліцензійної торгівлі. Найпоширенішими об’єктами ліцензійної та патентної діяльності є торгові марки (товарні знаки), промислові зразки, авторські права, ноу-хау та інші.

Торгова марка (trademark) – зареєстроване у встановленому порядку і оригінально оформлене художнє позначення, котре служить для розпізнавання товарів одних підприємств від однорідних товарів інших підприємств. Це оригінальні назви і слова, окремі види упаковок, художні композиції і малюнки в поєднанні з буквами, цифрами, словами чи без них. Для ідентифікації послуг застосовуються знаки обслуговування. Торгова марка повинна бути простою, виразною, легко запам’ятовуватися для того, щоб ця марка асоціювалась у споживача з одним визначеним виробником, з якістю, властивостями товарів чи надаваних послуг. Торгова марка не повинна бути схожою на марки інших підприємств і вводити в оману споживача товарів.

Промисловий зразок (industrial design) – нове художньо-конструкторське вирішення виробу, котре визначає його зовнішній вигляд, відповідає вимогам технічної естетики і дає позитивний ефект. За допомогою промислового зразка встановлюється монополія на форму (орнамент) продуктів праці. На промислові зразки, так як і на винаходи, видаються патенти. Розробка і правова охорона промислових зразків сприяє підвищення якості виробів, покращенню їх споживчих властивостей. Розробка художньо-конструкторського вирішення виробу це не тимчасове явище, а потреба і необхідність для задоволення постійно зростаючого попиту споживачів. Патенти на винаходи і промислові зразки, сертифікати, котрі підтверджують реєстрацію товарних знаків і знаків обслуговування відносяться до промислової власності. Промислова власність разом з авторськими правами являє собою важливе поняття інтелектуальної власності.

Авторські права (copyright) поширюються на будь-які творчі витвори незалежно від форми, призначення і переваг витвору (лекції, доклади, статті, брошури, книги, технічні описи, інструкції по експлуатації, ілюстрації довільного вигляду, малюнки, плакати, фотографії і т.п.). Ці права означають, що без згоди автора чи його правонаступників ніхто не може ні в якому вигляді відтворювати або тим чи іншим способом використовувати охоронювані правом об’єкти. Авторські права охороняються національними законами, а на міжнародному рівні – Бернською конференцією 1886 року і Всесвітньою конвенцією 1952 року.

Наряду з патентними ліцензіями існують і безпатентні ліцензії на ноу-хау (know-how) – непатентовані науково-технічні досягнення і виробничий досвід конфіденційного характеру – власник яких володіє природною монополією на відміну від власника запатентованого об’єкту. Вперше цей термін був вжитий в США. В буквальному перекладі з англійської мови він означає “знати як” або “знати, як це зробити”. Першопочатково в ліцензійні угоди включались умови, що передбачали передачу покупцю технічних знань і досвіду як виробничих секретів продавця, необхідних для реалізації права на використання винаходу. Однак з розвитком техніки значення передачі цієї інформації стало таки великим, що ноу-хау перетворилось в самостійний об’єкт ліцензійних угод. В одних випадках ноу-хау – це фактичний винахід, який навмисно зберігається в таємниці і не патентується, чи являється елементом винаходу, не включеним в описання, в інших – воно безпосередньо пов’язане з винаходом, але саме по собі не патентоспроможне, оскільки не відповідає вимогам, встановленим законодавством. Наприклад, програмно-математичне забезпечення для персональних комп’ютерів було і залишається не патентоспроможним, як і будь-які математичні формули, алгоритми і т.п. На відміну від запатентованого винаходу ноу-хау не користується особливою правовою охороною, тому найкращою формою захисту подібних знань є комерційна таємниця.

Ноу-хау можуть включати в себе: предмети – зразки виробів, незапатентовані промислові зразки, машини, прилади, запасні частини, інструменти, приспособлення і т.д.; технічну документацію – формули, розрахунки, креслення, схеми, незапатентовані винаходи і т.д.; інструкції – пояснення, що стосуються конструкції виробництва чи застосування виробів, процесу виробництва, виробничих навиків, практичних порад, а також дані про організацію роботи та допомога у вирішенні економічних питань. Таким чином, поняття ноу-хау є достатньо широким, воно охоплює все можливу технічну та іншу інформацію, необхідну насамперед для виробництва будь-якого виробу і представляє собою визначену економічну цінність.

В міжнародній практиці найбільш часто зустрічаються патентні ліцензії з одночасною передачею ноу-хау і наданням технічної допомоги в налагодженні виробництва. Друге місце займають ліцензії на ноу-хау і тільки третє – чисто патентні ліцензії, що не передбачають передачі ноу-хау. Частково це пояснюється тим, що за сучасного рівня розвитку техніки освоєння більшої частини винаходів без представлення ноу-хау, тобто досвіду і знань, які має у своєму розпорядженні фірма-продавець, або взагалі неможливе, або веде до непотрібних затрат засобів і часу, тому ноу-хау являються основним об’єктом не тільки ліцензій, але і інших форм передачі технології.

Самостійною формою ліцензійних угод є контракти