Етапною в цьому відношенні стала книга Тайчічі Сакайя "Вартість, що створюється знаннями, або Історія майбутнього", котра вийшла в Японії в 1985 році. Її автор в кінці 60х - на початку 70х років був одним з розробників стратегії проникнення японських товарів на зовнішні ринки. Він один з перших поєднав два поняття - "вартість" і "знання", поєднавши ієрогліфи "chi"(знання) і "kah"(вартість). Через десяток років американські видавництва, у яких публікувалась його книга, переклали це поняття як "knowledge-value" - "цінність, втілена в знання, породжена знаннями" ( у літературному перекладі це звучить як "вартість, що створюється знаннями"[5; c.46].

Розглядаючи революцію вартості (knowledge-value revolution), яка створюється знаннями, Т. Сакайя мав на увазі, що у сучасних умовах традиційні фактори виробництва уже не визначають ту цінність, яку споживачі признають за тим чи іншим продуктом. Таким чином, економіка перетворюється в систему, що функціонує на основі обміну знаннями і їхньої взаємної оцінки. В такій системі особливого значення у взаємовідносинах з споживачами набувають питання іміджу та реклами. Споживача необхідно впевнити у тому, що продукція є результатом злиття знань та найновіших інформаційних технологій. Не виключено, що у майбутньому складеться ситуація, за якої продукція буде насичена знаннями в набагато більшій мірі, ніж цього потребують її функції, лише тільки формування враження про більш високий рівень втіленого в ній інтелектуального потенціалу. Годинники, фотокамери, персональні комп’ютери будуть мати функції, які покупець навряд чи застосовуватиме або яких він потребує не дуже часто. “Споживчий культ знань”, як і будь-який інший продукт масової культури, має досить віддалене відношення до суті процесів, що відбуваються в даний час. Більш важливим для менеджменту є осмислення внутрішньофірмової цінності знання. Навчившись керувати цим ресурсом, можна отримати стратегічну перемогу в динамічному ринковому середовищі.

Охорона прав на винаходи, промислові зразки і товарні знаки – це предмет активного міжнародного регулювання. Основною міжнародною угодою в цій галузі є Паризька конвенція по охороні промислової власності. Перша редакція цієї конвенції була підписана одинадцятьма країнами в Парижі в 1883 році. Надалі Конвенція неодноразово переглядалась і доповнювалась. В країнах-учасниках Паризька конвенція діє під різними редакціями в залежності від того, який з її текстів був ратифікований країною. Учасники Конвенції утворюють так званий Міжнародний союз по охороні промислової власності (також відомий як Паризький союз).

На даний момент найбільший вклад у регулювання патентного права у Європі внесла Європейська патентна організація (ЄПО). Європейська патентна організація (European Patent Organization, EPO) була створена на основі Конвенції по видачу європейських патентів, підписаній в 1973 році і ратифікованій в 1977 році. Штаб-квартира ЄПО знаходиться в Мюнхені (Німеччина), в Гаазі (Нідерланди) – місцеве відділення, в Відні (Австрія) і в Берліні (Німеччина) – бюро. Європейська патентна система основана на активному співробітництві Європейського патентного відомства з національними відомствами країн-контрагентів і передбачає узгодження національного патентного права з Конвенцією про видачу європейських патентів.

Європейський патент надає його власнику патентний захист протягом двадцяти років, так, як і національний патент в деяких або ж у всіх країнах, між якими проводиться до мовлення. Європейські патенти можуть видаватися згідно міжнародної заявки, поданої у відповідності з Договором про патентну кооперацію. Підписана в 1989 році дванадцятьма країнами-членами Європейського союзу угода про патенти ЄС не ратифікована ще й по сьогоднішній день.

Європейська патентна організація з 1993 року заключає з державами-не членами ЄПО договори про розповсюдження дії європейських патентів на їх території за умови, що ці країни мають власне патентне відомство і прийняли закон про охорону інтелектуальної власності. Видані за таких умов патенти представляють в цих країнах такий же захист, як і європейські патенти ЄПО. Основні цілі діяльності Європейської патентної організації – видача європейських патентів, поширення співробітництва між європейськими державами в галузі охорони інтелектуальної власності та посилення патентного захисту завдяки єдиній процедурі видачі патентів.

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ, World Intellectual Property Organization, WIPO) була заснована в 1970 році в ході реалізації Конвенції про створення ВОІВ, підписаної в Стокгольмі в 1967 році. Створення ВОІВ завдячує Паризькій конвенції про охорону промислової власності (1883 рік) і Бернській конвенції про охорону літературних та художніх витворів (1886 рік). ВОІВ входить в систему Організації Об’єднаних Націй в якості спеціалізованої установи. Членом ВОІВ може стати будь-яка держава, яка є членом одного з двох (Паризького чи Бернського) союзів, а також будь-яка держава, яка є членом ООН, однієї з спеціалізованих установ ООН, МАГАТЕ чи учасником Статуту Міжнародного суду або ж запрошена Генеральною Асамблеєю ВОІВ приєднатися до Конвенції про створення ВОІВ.

Основними цілями діяльності Всесвітньої організації інтелектуальної власності є охорона інтелектуальної власності в цілому світі за допомогою співробітництва між державами і міжнародними організаціями та розширення адміністративного співробітництва між союзами в області інтелектуальної власності. Відповідно до поставлених цілей, ВОІВ виконує такі функції:

- укладення нових міжнародних договорів робото по вдосконаленню національного законодавства в сфері підтримання охорони інтелектуальної власності в цілому світі;

- надання технічної допомоги країнам, що розвиваються;

- збір розповсюдження інформації;

- підтримка при одночасному отриманні прав на винаходи, торгові марки, промислові зразки чи моделі в декількох країнах.

Україна завжди мала великий науково-технічний потенціал (науково-дослідну базу, висококваліфіковані наукові кадри) та розвинуту промисловість, у тому числі у таких наукомістких галузях, як космічна техніка і технології, будування літаків та суден, ядерна техніка, виробництво