Необхідність же їх окремого розгляду обумовлюється перш за все тим, що при всій їх спільності договірна теорія і теорія природного права мають певні відмінності. Перша акцентує свою увагу на державі, тоді як інша— на праві. Зовсім не випадково теорію природного права називають, як правило, теорією походження права, тоді як договірну теорію — теорією походження держави.

Зрозуміло, маючи на увазі нерозривний зв'язок держави і чітке розуміння теорії походження держави і теорії походження права вельми проблематичне, умовне. Проте воно проводиться і повинне проводитися, оскільки для цього є об'єктивні причини (необхідність їх більш глибокого і різнобічного дослідження не тільки у взаємозв'язку і взаємодії, але і самих по собі) і обставини. Не можна, зокрема, не враховувати той факт що договірна теорія походження права виникла і розвивалася на основі теорії природного права. Це витікає із змісту наукових досліджень і трактатів як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, особливо А. Радіщева, Дж. Локка і Ж.-Ж. Руссо.[31,100-101]

Ідеї цієї теорії висувалися ще до н. є. відомим китайським філо-софом Мао Цій (479-403 до н. є.). Він вважав, що державу не встановлено Ьогом, а створено договірною угодою людей з метою захисту їх інтересів і спільного блага. Люди довго не могли позбу-тися хаосу, поки не дійшли єдиної думки, погодившись на встано-влення деяких загальних норм життя. Тому обрали найгіднішого в усій піднебесній, найрозумнішу людину і зробили його воло-дарем. Аналогічно в Античній Греції Епікур (347- 270 до н. є.) стверджував, що держава і право - не природного походження, а виникли з людських угод.

У середні віки договірна теорія походження держави була полі-тичним засобом, ідеологічною зброєю. Прибічники папської влади Ватикану користувались нею, щоб усунути (спростувати) божест-венне походження світської влади. Захисники світської влади ви-користовували її, щоби довести самостійність держави і незалеж-ність її від Церкви. На думку Г. Ф. Шершеневича, ця теорія на по-чатку XX ст. повністю себе дискредитувала. Проти неї було висунуто низку заперечень, які підривали її суть (обґрунтованість) і дійсність, оскільки договір, як юридичний акт, сам заснований на державі. Крім того, якщо держава заснована на суспільному дого-ворі людей, то вона й зобов'язана захищати права своїх громадян, їхні потреби та інтереси. Суттєвим аргументом проти цієї теорії було положення про те, що історія не дає нам прикладу договірно-го утворення держави. Разом з тим, первинні державні утворення найчастіше лежать за межами історично достовірних фактів. [22,48-49]

Опротестовуючи ідеї божественного походження держави і права Радіщев (1749—1802) вважав, наприклад, що держава виникає не як результат якогось божественного провидіння, а як наслідок мовчазного договору членів суспільства в цілях сумісного захисту слабких і пригноблюваних. Держава, на його думку, «є велика машина, метою котрої є блаженство громадян».

Так само як і інші просвітителі, зокрема Ж.-Ж. Руссо, А. Радіщев зв'язував утворення держави з виникненням приватної власності. Він писав: «Як скоро сказала людина: ця п'ядь землі моя — вона прикувала себе до землі і відкинула шлях звіроподібній самовладі, коли людина керує людиною».

У роботі Руссо «Міркування про походження і підстави нерівності між людьми» проходить ця ж думка, але висловлюється іншими словами. Перший, писав мислитель, хто, обгородивши ділянку землі, придумав заявити: «Це моє!» і знайшов людей достатньо простодушних, щоб цьому повірити, був справжнім засновником громадянського суспільства. Від скількох злочинів, воєн, вбивств, жахів уберіг би рід людський той, хто, висмикнувши кілки засипавши рів, крикнув би собі подібним: «Остережіться слухати цього обманщика; ви загинете, якщо забудете, що плоди землі для всіх, а сама вона — нічия!» Але дуже схоже на те, продовжував автор, що справи прийшли вже тоді в таке становище, що не могли більше залишатися в такому ж становищі. Бо це — поняття „власність”, залежне від багатьох понять, його попередників, які могли виникнути лише поступово, не відразу склалось в людській думці. Потрібно було досягти чималих перемог, отримати безліч навиків і пізнань, передавати і збільшувати їх з покоління в покоління, перш ніж була досягнута ця остання межа природного стану.[16,118]

Зв'язуючи виникнення держави з виникненням і розвитком приватної власності, Руссо і Радіщев, проте, розходяться в тому, хто і для чого її створив. Згідно теорії Радіщева держава з самого початку, створюється за договором між всіма людьми і для «блаженства всіх». У відповідності ж з теорією Руссо держава являється результатом якогось вельми хитромудрого плану багатих і спочатку створюється лише в цілях виправдання і захисту їх інтересів і їх самих. Не маючи вагомих доводів, щоб виправдатися, і достатніх сил, щоб захищатися від бідних і пригноблюваних, багатий, продовжував, Руссо, склав під тиском необхідності один з найважливіших і обдуманих планів, які коли-небудь народжувалися в людській думці, а саме — обернути собі на користь всі сили тих, хто на нього нападав, перетворити своїх супротивників в своїх захисників, вселити їм інші принципи і дати їм інші настанови, які були б для нього настільки сприятливі, скільки суперечило інтересам природно прав. «Давайте об'єднаємося, — сказав він їм, — щоб захистити від пригноблення слабких, стримати честолюбних і забезпечити кожному володіння тим, що йому належить. Давайте встановимо судові статути