При цьому слід особливо відзначити, що вивчення процесу походження держави і права має не тільки чисто пізнавальний, академічний, але і політико-практичний характер. Воно дозволяє глибше зрозуміти соціальну природу держави і права, їх особливості і риси, дає можливість проаналізувати причини і умови їх виникнення і розвитку, дозволяє чітко визначити всі властиві їм функції — основні напрями їх діяльності, точніше встановити їх місце і роль в житті суспільства і політичній системі.

Серед теоретиків держави і права не було ніколи раніше і в даний час немає не тільки єдності, але навіть спільності поглядів відносно процесу походження держави і права. При розгляді даного питання ніхто, як правило, не ставить під сумнів такі, наприклад, загальновідомі історичні факти, що першими державно-правовими системами в Стародавній Греції, Єгипті, Римі і інших країнах були рабовласницькі держава і право. Ніхто не оспорює того факту, що на території нинішньої Росії, Польщі, Німеччини і низки інших країн ніколи не було рабства. Історично першими тут виникли не рабовласницькі, а феодальні держава і право.

Не обговорюється і багато інших історичних фактів, що торкаються походження держави і права. Проте в поглядах на причини, умови, природу і характер походження держави і права існують розбіжності.

Крім загальновизнаних думок і суджень в питаннях походження держави і права нерідко мають місце прямі спотворення даного процесу, свідоме ігнорування ряду вельми істотних для його глибокого і все стороннього розуміння фактів. «Якщо поняття держави, — писав у зв'язку з цим ще на початку XX ст. видатний державознавець Л. Гумплович, — часто зводилося до виразу політичних тенденцій, до зображення політичної програми і служило знаменням для політичних прагнень, — то не меншому перекручуванню повинен був піддаватися і чисто історичний акт походження держав. Його часто спотворювали і свідомо ігнорували на користь так званих «вищих ідей». [7,47] «Чисто історичний акт походження держав, — продовжував автор, — будували на ідеї, виводили з відомих потреб або, інакше кажучи, з певних раціоналістичних і етичних мотивів, вважали, що для підтримки моралі і людської гідності обов'язково потрібно приховати дійсний, природний спосіб виникнення держав і виставити замість нього яку-небудь «легальну» і гуманну формулу». [7,47]

Справа, проте, полягала не тільки і навіть не стільки в навмисному прихованні «дійсного, природного способу» виникнення держави і права, скільки в різному розумінні суті і самої значущості цього способу. Адже один підхід до розуміння природного способу виникнення держави і права може бути зв'язаний, скажімо, з природним розвитком економіки і суспільства, на базі або в рамках яких виникають держава і право.

Окрім цього, при розгляді проблем виникнення держави і права важливо враховувати і те, що сам процес появи держави і права далеко не однозначний. З одного боку, необхідно розрізняти процес первинного виникнення держави і права на суспільній арені. Це процес формування державно-правових явищ, інститутів і установ на основі тих, що розклалися у міру розвитку суспільства додержавних і відповідно доправових явищ, інститутів і установ.

З другого боку, необхідно виділяти процес зародження і розвитку нових державно-правових явищ, інститутів і установ на базі раніше існуючих, але з якихось причин відмерлих їз суспільно-політичної сцени державно-правових явищ, інститутів і установ.

Наголошуючи неоднозначний, подвійний характер процесу виникнення держави і права, відомий російський правознавець Г.Ф. Шершеневич писав ще в 1910 р., що цей процес неодмінно потрібно досліджувати, як мінімум, в двох площинах. Важливо досліджувати, яким чином вперше в надрах суспільства зародилася держава. Це одна площина, одне сприйняття процесу виникнення держави і права. І зовсім інакше ставиться питання, яким чином в теперішній час, коли майже все людство живе в державному стані, можливі нові державні утворення .[51,121]

Необхідність такого диференційованого підходу до дослідження процесу виникнення держави і права обумовлюється тим, що в тому і іншому випадку існують різні умови виникнення і розвитку даного процесу, далеко не однакові причини виникнення цього явища, значно відмінні один від одного закономірності їх становлення і подальшого розвитку.

Якщо, наприклад, на ранніх стадіях розвитку суспільства, як наголошується багатьма вітчизняними і зарубіжними авторами, вирішальну роль відігравали об'єктивні, природні чинники, то на подальших стадіях розвитку державно-правової матерії, при зміні одних застарілих держав і правових систем іншими знов виникаючими державами і правовими системами, разом з об'єктивними чинниками дуже важливу роль почали відігравати і суб'єктивні чинники.

Не випадково тому при розгляді процесу виникнення одних держав і правових систем на місці інших у міру дозрівання суспільства все частіше стали звертати увагу не тільки на таку переважно природну форму розвитку державно-правової матерії, як еволюція, але і на таку, що містить в собі значний суб'єктивний заряд форму, як революція.[31,68]

Зовсім не випадково також в численних наукових і художніх виданнях разом з різними об'єктивними чинниками, що зумовлюють процес заміни одних держав і правових систем іншими, все більше уваги почали надавати і суб'єктивним чинникам. В рівній мірі це відноситься як до стародавнього світу — первинному періоду зміни одних державно-правових систем іншими, так і до середньовіччя і, зрозуміло, до теперішнього часу.

Відповідаючи на питання, скількох видів бувають держави і як вони формуються, відомий філософ, мислитель епохи Відродження Н. Макіавеллі писав, що держави можуть бути «або успадкованими — якщо рід правителя керував довгий час, або новими». Новою може бути держава в цілому або її частина,