Підводячи підсумок своїм думкам, автор зауважує, що «особливості вчення про державу є, або вчення про окремі установи держави взагалі, або вчення про установи окремої держави. В першому значенні його можна назвати спеціальним, в другому—індивідуальним вченням про державу». [19,51]

Слід помітити, що в своїй науковій праці Г. Еллінек говорить, по-перше, не про державу і право, разом узяте, а тільки про державу. Право при цьому, судячи за логікою міркувань автора, поза сумнівом, мається на увазі. А по-друге, йдеться не про вчення про походження держави і права, а про вчення про державу взагалі. Вчення про походження права розглядається при цьому як невід'ємна частина всього вчення про державу.

У подальші роки, включаючи марксистський період в Росії і інших країнах, багато вітчизняних і зарубіжних авторів все вчення про державу і право, включаючи вчення про їх походження, структурно поділяли на такі складові частини, як: а) вчення про державу і право як таких. Стосовно процесу походження держави і права розглядаються причини і умови їх первинного виникнення на Землі незалежно від того, де і як вони вперше зародилися; б) вчення про державу і право окремих типів, включаючи рабовласницький, феодальний та інші типи держави і права. При цивілізованому підході до класифікації держав і правових систем це вчення про державу і право, що належить до тих або інших окремо взятих цивілізацій; в) вчення про державу і право, що виникає на базі того або іншого окремо узятого суспільства, в тій або іншій країні.

У подібному диференційованому підході до вчення про державу і право взагалі і до процесу їх первинного зародження зокрема, поза сумнівом, є свій методичний (в навчальному плані) і методологічний (в науковому відношенні) резон. Він дозволяє, не втрачаючи з поля зору загальні для всіх спочатку виникаючих держав і правових систем, виділити причини і умови їх появи, в той же час глибоко і всесторонньо досліджувати і менш загальні, а точніше — типові (загальні для кожного типу держави і права) і конкретні («індивідуальні») причини, що обумовлюють появу на світовій арені того або іншого окремо узятого державно-правового феномена.

Разом з вченнями, що є системою переконань вчених-юристів про державу і право або ж їх сукупності, розробленими ними теоретичними положеннями про державу і право як таких взагалі, у вітчизняній і зарубіжній юридичній літературі існує безліч теорій, що стосуються різних сторін даних явищ, включаючи процес їх виникнення і розвитку. І це цілком природно і зрозуміло. Бо кожна з них відображає або різні погляди і думки різних груп, шарів, класів, націй і інших соціальних спільностей на даний процес, або погляди і думки однієї і тієї ж соціальної спільності на різні аспекти даного процесу виникнення і розвитку держави і права. В основі цих поглядів і думок завжди знаходилися і знаходяться різні економічні, фінансові, політичні і інші інтереси.

Йдеться не тільки про класові інтереси і пов'язані з ними суперечності, як це тривалий час затверджувалося в нашій вітчизняній і частково в зарубіжній літературі. Питання ставиться набагато ширше. Мається на увазі весь спектр існуючих в суспільстві інтересів і суперечностей, що роблять прямий або непрямий вплив на процес виникнення, становлення і розвитку держави і права.

За час існування юридичної, філософської і політичної науки були створені десятки самих різних теорій і доктрин. Висловлені сотні, якщо не тисячі самих різних припущень. Разом з тим суперечки про природу держави і права, причини, витоки і умови їх виникнення продовжуються і до сьогоднішнього дня.[31,76]

Причини їх і породжуваних ними численних теорій полягають в наступному. По-перше, в складності і різносторонності самого процесу походження держави і права і об'єктивно існуючих при цьому труднощах його адекватного сприйняття. По-друге, в неминучості різного суб'єктивного сприйняття даного процесу з боку дослідників, обумовленого їх не співпадаючими, а часом суперечливими економічними, політичними і іншими поглядами і інтересами. По-третє, в навмисному спотворенні процесу первинного або подальшого (на основі раніше існуючої держави) виникнення державно-правової системи через кон'юнктурні або інші міркування. І, по-четверте, в навмисному або ненавмисному допущенні змішання у ряді випадків процесу виникнення держави і права з іншими суміжними процесами, що співвідносяться з ним.

Звертаючи увагу на останню обставину, Г.Ф. Шершеневич не без підстав нарікав, зокрема, з приводу того, що питання про походження держави часто змішується з питанням «про обґрунтування держави». Звичайно, міркував він, логічно ці два питання абсолютно різні, але «психологічно вони сходяться загальним корінням». Питання про те, чому потрібно покорятися державній владі, в такому уявленні логічно зв'язується з питанням, її походження.

Таким чином, в строго теоретичну проблему про походження держави вноситься чисто політичний момент. Не те важливе, якою була насправді держава, а як знайти таке походження, яке здатне було б виправдати наперед упереджений висновок.[52,213] В цьому, на думку автора, полягає основна мета змішання названих явищ і понять, що відображають їх. В цьому одна з причин множинності і неоднозначності виникаючих на даній основі теорій.

Різного роду теорії виникають не тільки у зв'язку з неправомірним змішанням процесу виникнення держави з іншими взаємозв'язаними з ним процесами. Аналогічна картина спостерігається і відносно процесу зародження і становлення права, його первинного виникнення. При цьому нерідко має місце неправомірне змішання походження права з його розвитком.

На це особливу увагу звертав, зокрема, Н.М.