РЕФЕРАТ
на тему:
“Іноземці як суб’єкти конституційних правових відносин”
Вступ
Будь-яка країна має поширювати свої конституційні права, свободи та обов’язки не тільки на своїх громадян, але й на осіб, які у тій чи іншій ролі перебувають на її території. Тому, з точки зору конституційного права, є важливим дослідження іноземців у ролі суб’єктів конституційних правових відносин.
В Конституції та Законі України "Про правовий статус іноземців" пішли по шляху зрівняння у правах своїх грома-дян і іноземців, за винятками, встановленими Конституцією України, законами або міжнародними договорами України. Різниця тут полягає в тому, що всі права, свободи та обов'язки належать громадянам України, інші, як права лю-дини, — іноземцям.
Зокрема, Закон передбачає, що іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, став-лення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
1. Поняття іноземців, їх правовий статус на території України
Поряд з громадянами України на її території перебува-ють іноземці та особи без громадянства, а також біженці і мігранти. У загальному вигляді основи правового статусу перших порівняно зі статусом громадян України закладені у ст. 36 Конституції України, згідно з якою іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і методами, а також несуть ті самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи між-народними договорами України Конституція України. – К., 1996..
Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
В той же час слід врахувати, що розбіжність принципів набуття і припинення громадянства у ряді країн породжує такий стан, як безгромадянство і багатогромадянство.
Правовий статус осіб, які не мають громадянства, у біль-шості країн світу збігається з правовими положеннями іно-земних громадян. Це повною мірою збігається з конституційним законодавством України, зокрема зі ст. 26 Конституції України і Законом України "Про правовий статус іноземців", прийнятим 4 лютого 1994 р.
Стаття 1 цього Закону визначає поняття "іноземці".
Іноземцями визнаються іноземні громадяни — особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства — апатриди тобто особи, які не належать до громадянства будь-якої держави Закон України “Про правовий статус іноземців”. – 4 лютого 1994. .
Деякі держави (Болгарія, Іспанія) у своїх конституціях виділяють права та обов'язки, які притаманні всім, а також такі, що належать лише громадянам цих держав.
В Конституції та Законі України "Про правовий статус іноземців" пішли по шляху зрівняння у правах своїх грома-дян і іноземців, за винятками, встановленими Конституцією України, законами або міжнародними договорами України. Різниця тут полягає в тому, що всі права, свободи та обов'язки належать громадянам України, інші, як права лю-дини, — іноземцям.
Зокрема, Закон передбачає, що іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, став-лення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Мі-ністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Це рішення набирає чин-ності після його опублікування. Воно може бути скасовано, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийнято.
Здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.
Іноземці зобов'язані поважати та додержуватися Кон-ституції і законів України, шанувати традиції та звичаї наро-ду України.
Закон України "Про правовий статус іноземців" визна-чає статус іноземців, які іммігрують в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на певний строк, та іноземців, які тимчасово перебувають в Україні Закон України “Про правовий статус іноземців”. – 4 лютого 1994 р..
Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та імміг-рувати на постійне проживання, якщо він:
- має в Україні законне джерело існування;
- перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з гро-мадянами України;
- перебуває на утриманні громадянина України;
- має на своєму утриманні громадянина України;
- в інших випадках, передбачених законами України. Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або
для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки від-повідно на постійне або тимчасове проживання.
Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців, визначається За-коном України "Про імміграцію" від 7 червня 2001 р.
Іноземці, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабі-нетом Міністрів України, зареєструвати свої національні паспорти або документи, які їх замінюють, і виїхати з Украї-ни після закінчення відповідного терміну перебування.
Якщо іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, змі-нюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх націо-нальні паспорти або документи, що їх замінюють.
Відповідно до Конституції та законодавства України іно-земцям може надаватися притулок.
Іноземці можуть також набути статусу біженця з підстав і в порядку, передбачених Законом України "Про біженців" від 21 червня 2001 р.
Відповідно до Конституції та Закону України "Про грома-дянство України" іноземці можуть набути громадянства Ук-раїни (натуралізуватися).
2. Права, свободи та обов’язки іноземців на території України
До основних прав, свобод та обов'язків іноземців нале-жать права на: інвестиційну та