3. Конституція має визначити пріоритет загальнолюд-ських цінностей, закріпити принципи соціальної справед-ливості, утвердити демократичний і гуманістичний вибір народу України, чітко показати прихильність України загаль-новизнаним нормам міжнародного права.

4. Норми нової Конституції — норми прямої дії. Непри-пустимою є відмова від їх застосування внаслідок відсутно-сті конкретизуючих законів або інших нормативних актів.

5. Нова Конституція має бути стабільною. Для цього пе-редбачався жорсткий механізм її змін і доповнень.

6. Для забезпечення стабільності та ефективності Кон-ституції має бути запроваджений інститут конституційних законів, посилання на які міститимуться у тексті Конституції.

Пропонувалася така структура нової Конституції: преам-була, 9 розділів і 26 глав, у яких висвітлювалися б такі пи-тання: засади конституційного ладу; права людини і грома-дянина; громадянське суспільство і держава; територіальний устрій; державний лад; Кримська Автономна Соціалістична Республіка; національна безпека; охорона Конституції; поря-док змін і доповнень Конституції і конституційних законів.

Перший проект Конституції України був розроблений Конституційною комісією і постановою Верховної Ради Украї-ни, винесений 1 липня 1992 р. на всенародне обговорення.

Проект включав в основному структурні підрозділи концеп-ції Конституції 1991 p. і складався з 10 розділів і 258 статей.

Нарешті, наступний проект Конституції України було представлено Верховній Раді України 26 жовтня 1993 р. Він складався з 12 розділів і 211 статей. Основні положення цього проекту зводилися до такого.

Було визначено структуру Конституції, яка включала ба-гато зовсім нових положень.

1. До Конституції України вперше було включено преам-булу, в якій у стислій формі викладалися завдання, що їх ставить перед собою Основний Закон.

2. Розділ І проекту був присвячений "Загальним засадам конституційного ладу". В ньому визначалася сутність Украї-ни як демократичної правової соціальної держави, яка за формою правління визнавалася республікою. Були переліче-ні обов'язки держави перед людиною і суспільством. Зазна-чалося, що влада в Україні здійснюється народом, а також системою державних органів і органів місцевого самовряду-вання. При цьому державна влада здійснювалася за принци-пом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову. Прого-лошувався принципи верховенства права. Був визначений статус української мови як державної, закріплено положен-ня про те, що норми Конституції є нормами прямої дії. Крім того, проголошувався принцип єдності, недоторканності і ці-лісності території України. Було визначено, що громадяни здійснюють свої права згідно з принципом: "дозволено все, що не заборонено законом", а органи держави здійснюють свої повноваження за принципом: "дозволено лише те, що визначено законом". Було закріплено положення, згідно з яким Україна визнавала пріоритет загальнолюдських цінно-стей, додержання загальновизнаних принципів міжнародно-го права. Громадянам України надавалося право чинити опір та перепони будь-кому, хто здійснює спробу насильницької ліквідації української державності, конституційного ладу, порушення територіальної цілісності чи чинять дії, спрямовані на захоплення державної влади.

Розділ II проекту Конституції "Права, свободи і обов'яз-ки людини і громадянина" складався з 6 глав, які містили за-гальні положення, регламентували питання громадянства, визначали громадянські і політичні права; економічні, соціальні, екологічні і культурні права людини; перелік гарантій прав і свобод, а також основних обов'язків громадян.

Головне у цьому розділі було те, що закріплені у проекті права і свободи громадян відповідали Загальній декларації прав людини ООН 1948 p. Посилені були і гарантії цих прав і свобод, проте не до такої міри, щоб вони стали реальними.

Громадянському суспільству і державі був присвячений розділ III проекту. Розділ дуже проблематичний, тому, що в ньому закладалися норми, які належали до інших розділів Конституції. Загальні положення цього розділу не містили ніяких норм прямої дії. Глави були присвячені власності, під-приємству, екологічній безпеці, сім'ї, освіті, науці і культурі, громадським об'єднанням, свободі інформації (всього 8 глав). Перелічені глави, на наш погляд, належали до соці-альних та економічних прав і свобод громадян.

Дуже важливим для того періоду був розділ IV проекту "Пряме народовладдя". Він розкривав сутність народовлад-дя, форми його здійснення, а також надавав народові Украї-ни право законодавчої ініціативи.

Розділ V проекту Конституції України було присвячено органові, який здійснює законодавчу владу в Україні — Вер-ховній Раді України. У п'яти главах закріплювалися норми, що регулювали порядок визначення складу Верховної Ради, процедуру її формування, закріплювалися повноваження і організація роботи цього органу. Порівняно з минулими кон-ституціями, у розділ було вміщено спеціальну главу, присвя-чену законодавчому процесові. Окрема глава регламентува-ла питання бюджету і фінансового контролю.

Про виконавчу владу в Україні йшлося у розділах VI і VII проекту Конституції, в яких закріплювався статус Президен-та України і Кабінету Міністрів України.

Розділ VIII проекту стосувався судової влади. Проте не зрозуміло, чому глава А була присвячена органам правосуд-дя, а глава Б — прокуратурі, яка, як відомо, у нашій країні завжди була наглядовим органом.

Територіальному устрою і територіальній організації вла-ди в Україні присвячувався розділ IX проекту Конституції. У главах закріплювалися норми, які регулювали принципи та систему територіального устрою; статус Республіки Крим; статус областей (земель). Окрема глава стосувалася місце-вого самоврядування, у якій йшлося як про територіальну організацію влади безпосередньо на місцях (у селах, сели-щах, містах і районах), так і про місцеве самоврядування та його органи — місцеві ради. Якщо перше дійсно стосувалося згаданого розділу, то друге слід було б розглядати у блоці, присвяченому місцевому самоврядуванню.

Розділ X проекту Конституції стосувався охорони Кон-ституції. У ньому регламентувався порядок обрання, органі-зації і діяльності Конституційного Суду України. На наш погляд, зважаючи на логіку закріплення конституційних ін-ститутів,