у конституції існують і взаємодіють дві вза-ємопов'язані властивості. З одного боку, вона є свого роду підсумком, вершиною у розвитку законодавчих праць у кра-їні, втіленням досягнень теорії і практики попередніх часів, а, з другого — становить основу для вдосконалення права у майбутньому. Вершина піраміди законодавства, яке пройшло певний історичний етап, стає основою піраміди наступного етапу. Відтак використання конституційних настанов у по-точному законодавстві має першорядне значення і для самої конституції, оскільки без цього її дії будуть неповними і ма-лоефективними. Відзначаючи найвищу юридичну силу Кон-ституції України, в Основному Законі зазначається, що всі інші нормативні акти державних органів видаються на основі і відповідно до Конституції України.
Конституція України — це безпосередньо чинне право. Конституція, всі її статті набирають чинності після її затвер-дження згідно з існуючим порядком, як правило, у повному обсязі без будь-яких обмежень. Разом з тим, її положення реалізуються далеко неоднаково. Регулятивна дія ряду ста-тей Конституції виявляється повною мірою лише у єдиному комплексі з іншими нормами, які закріплені в звичайних за-конах. Не випадково, що в самій Конституції перелічено за-кони, без яких дія її статей була б утруднена.
Конституція містить норми, які одночасно можуть бути основою галузевих правових норм, тобто Консти-туція є базою поточного законодавства.
Конституція України має три групи підстав, які підтвер-джують це положення. Перша з них включає статті, в яких безпосередньо йдеться про необхідність прийняття певних законів: про громадянство, Верховний Суд України, Гене-ральну прокуратуру тощо. До другої групи належать статті, у яких йдеться про те, що закріплені у відповідній статті Конституції положення конкретизуються законом, проте сам закон не названий. Третя група — це положення, аналіз змісту яких обумовлює появу нових законів, які "не замкнуті" на конкретних статтях Конституції.
Будучи базою поточного законодавства, Конституція сти-мулює подальший розвиток і оновлення законодавства, при-ведення його у відповідність з Конституцією України.
Співвідношення конституції і поточного законодавства визначає відповідь на питання про обсяг конституції і "кон-ституційну мову". Як свідчить практика, це питання має не лише чисто технічне значення. Конституція безпосередньо звернута до народу і тому повинна бути, по-перше, корот-кою, а, по-друге, має бути написана простою зрозумілою для кожного мовою.
Конституція України, як і інші конституції цивілізо-ваних країн, повинна виступати юридичним виразом об-меження державної влади. Саме Конституція визначає ме-жі здійснення повноважень кожної з гілок влади з метою недопущення диктатури.
Конституції України притаманний нормативний ха-рактер. Нормативний, свого роду загально-правовий харак-тер Конституції ставить її в один ряд з іншими нормативни-ми актами, особливо із законами, але не можна забувати про специфічні риси Конституції, які відрізняють її від інших нормативних актів. До таких особливостей належить, перш за все предмет її правового регулювання, який охоплює всі сторони державного і громадського життя. У суспільстві не повинно бути таких відносин, регулювання яких у поточно-му законодавстві не спиралося б на Конституцію. Різниця між Конституцією та іншими законами визначається, таким чином, за характером відносин, які регулюються нормами права.
Конституція України закріплює в узагальненому ви-гляді положення, які мають найбільш важливе значення для життя суспільства на даному етапі. Внаслідок свого становища в ієрархії правових актів Конституція характеризується найбільш високим рівнем узагальненості регулю-ючих відносин. Своїми нормами вона охоплює все суспіль-ство. В Конституції у ряді випадків прямо зазначається, яким чином найбільш загальне рішення конкретизується у галузевому законодавстві.
Конституція України має установчий характер. Це властивість Конституції наділяти певні суб'єкти (органи, орга-нізації, посадові особи) конкретними правами та обов'язками.
Властивістю Конституції України є особливий поря-док її прийняття, доповнення і зміни. Так, відповідно до ст. 154 Конституції України законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ра-ди України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Вер-ховної Ради України.
Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори. Рефе-рендум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції Украї-ни", попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конститу-ційного складу Верховної Ради України.
Законопроект про внесення змін до розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України" подається до Вер-ховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома трети-нами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призна-чає Президент України.
Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, III і ХІІІ цієї Конституції з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання.
Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод люди-ни і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію не-залежності чи на порушення територіальної цілісності України.
Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту.
Верховна Рада України протягом строку своїх повнова-жень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Кон-ституції України.
Законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України