КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Адміністративна відповідальність
ПЛАН
Поняття і підстави адміністративної відповідаль-ності.
Характеристика адміністративних стягнень.
Види адміністративних стягнень.
Використана література
1. Поняття і підстави адміністративної відповідаль-ності. Адміністративна відповідальність — це специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадо-вою особою передбаченого законом стягнення до суб'єкта правопорушення.
Як явище правової дійсності вона характеризується двома видами ознак. По-перше, це ознаки, властиві юри-дичній відповідальності в цілому (основні); по-друге, озна-ки, що відмежовують адміністративну відповідальність від інших видів юридичної відповідальності (похідні).
Основні ознаки адміністративної відповідальності по-лягають у тому, що вона:
1) є засобом охорони встановленого державою право-порядку;
2) нормативно визначена і полягає в застосуванні (реа-лізації) санкцій правових норм;
3) є наслідком винного антигромадського діяння;
4) супроводжується державним і громадським осудом правопорушника і вчиненого ним діяння;
5) пов'язана з примусом, з негативними для правопо-рушника наслідками (морального або матеріального ха-рактеру), яких він має зазнати;
6) реалізується у відповідних процесуальних формах. Похідні ознаки адміністративної відповідальності ви-значаються її юридичною природою.
Тривалий час у правовій науці підставою адміністратив-ної відповідальності вважалася протиправна винна дія або бездіяльність, що порушує встановлене адміністративно-правовою нормою правило, але за своїм характером і на-слідками не тягне за собою кримінального покарання.
Отже, першим вихідним моментом була теза про те, що порушення правил поведінки, встановлених будь-якою адміністративно-правовою нормою, тягне за собою адмі-ністративну відповідальність. Друге вихідне положення полягало в тезі про те, що притягнення до адміністратив-ної відповідальності можливе тільки при порушенні норми адміністративного права. Проте сучасна юридична практи-ка довела, що ці відправні позиції не завжди вірні. Дослі-дження Інституту адміністративної відповідальності свід-чать про те, що вона настає, по-перше, при порушенні не всіх, а тільки певної групи адміністративно-правових норм, і, по-друге, при порушенні норм не тільки адмініст-ративного права.
Це пояснюється специфікою адміністративного права, що, як відомо, регулює суспільні відносини, які виника-ють у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності держави. Внаслідок багатоманітності суспільних відносин, які вини-кають у даній галузі, всі норми адміністративного права утворюють кілька груп. Це такі, що:
закріплюють порядок утворення і правове положення суб'єктів;
визначають форми і методи управлінської діяльності;
встановлюють порядок проходження державної служ-би, права й обов'язки державних службовців;
визначають способи і порядок забезпечення законності в державному управлінні;
регулюють управління окремими галузями (соціально-культурною, адміністративно-політичною тощо), дер-жавними функціями і територіями;
встановлюють права і обов'язки різних категорій фізич-них осіб у сфері виконавчої і розпорядницької діяль-ності держави.
Як правило, адміністративна відповідальність настає за порушення найменшої частини адміністративно-правових норм, а саме за порушення фізичними особами деяких обов'язків у сфері державного управління, тобто за вчи-нення адміністративних правопорушень (проступків).
Щодо основної маси норм адміністративного права, то порушення встановлених ними правил тягне дисциплінар-ну відповідальність. Більш того, у ряді випадків окремі ка-тегорії фізичних осіб (наприклад, військовослужбовці) при вчиненні адміністративних правопорушень підлягають дисциплінарній відповідальності, тоді як за загальним пра-вилом встановлена відповідальність адміністративна (ст. 15 КпАП).
Таким чином, не всяке порушення правил, встановле-них адміністративно-правовою нормою, спричиняє адмі-ністративну відповідальність. Адміністративну відпові-дальність тягне порушення тільки тієї норми адміністра-тивного права, що охороняється адміністративними санкціями.
До того ж, адміністративна відповідальність може на-ставати не тільки за порушення правил, встановлених ад-міністративно-правовою нормою, а й за порушення норм інших галузей права. Зокрема, ст.51 Кримінального кодек-су передбачає можливість притягнення до адміністратив-ної відповідальності особи, що здійснила злочин, який не має великої суспільної небезпеки.
Викладене дозволяє визначити, що похідними ознака-ми адміністративної відповідальності будуть такі:
1. її підставою є не тільки адміністративне правопору-шення (проступок), а й порушення норм інших галузей права, у випадках, прямо передбачених чинним законо-давством.
2. Вона полягає в застосуванні до винних адміністра-тивних стягнень. У ст. 23 КпАП зазначено, що адміністра-тивне стягнення є мірою відповідальності.
3. Право притягнення до адміністративної відповідаль-ності надано багатьом державним органам та їх посадовим особам. Серед них — органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, суди (ст. 213 КпАП). Повний їх перелік міститься в розділі 111 (статті 218—244) КпАП.
4. Законодавством встановлено особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності (скла-дання протоколу, збір і оцінка доказів, винесення поста-нови тощо).
5. Адміністративна відповідальність урегульована нор-мами адміністративного права, що містить переліки адмі-ністративних стягнень та органів, уповноважених їх засто-совувати.
6. Право встановлення адміністративної відповідаль-ності має досить широке коло суб'єктів: Верховна Рада;
Президент; Кабінет Міністрів; міністерства, що наділені правом затвердження загальнообов'язкових правил (на-приклад, Міністерство охорони здоров'я затверджує сані-тарні правила, Міністерство транспорту — правила корис-тування транспортними засобами і т. д.); обласні. Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, що прий-мають рішення, які передбачають адміністративну відпові-дальність за їх порушення (з питань боротьби зі стихійни-ми лихами, епідеміями, епізоотіями) і затверджують пра-вила, за порушення яких передбачена відповідальність ст. 152 (порушення правил благоустрою), ст. 159 (пору-шення правил торгівлі на колгоспних ринках), ст. 182 (по-рушення тиші в громадських місцях) КпАП; районні, ра-йонні в містах Києві і Севастополі державні адміністрації, які приймають рішення, що передбачають адміністративну відповідальність за їх порушення (з питань боротьби зі стихійними лихами, епідеміями, епізоотіями).
Реальна юридична відповідальність настає за наявності трьох підстав: нормативної, складовою частиною якої є норма, що закріплює склад; фактичної (правопорушення);
процесуальної (правозастосовчий, юрисдикційний акт).
Система правових норм, які регулюють застосування адміністративних стягнень, є нормативною основою адмі-ністративної відповідальності.
За змістом їх можна поділити на три види:
а) матеріально-правові, що закріплюють загальні пи-тання адміністративної відповідальності (завдання і сис-тема законодавства про адміністративні правопорушен-ня, підстави і суб'єкти відповідальності,
