б) адміністративно-процесуальні, що закріплюють про-вадження у справах про адміністративні правопорушення;

в) організаційні, що закріплюють порядок створення, правове становище, підвідомчість суб'єктів адміністратив-ної юрисдикції.

Норми, що встановлюють адміністративну відповідаль-ність, розосереджені в різних кодексах і нормативних ак-тах. Основним їхнім джерелом є Кодекс України про адмі-ністративні правопорушення. Паралельно з ним діють Митний, Лісовий, Повітряний кодекси; закони "Про над-звичайний стан", "Про охорону державного кордону", "Про боротьбу з корупцією" та ін., що містять норми, яки-ми встановлюється адміністративна відповідальність.

Так, законом "Про надзвичайий стан" встановлена ад-міністративна відповідальність за порушення особою ре-жиму надзвичайного стану (ст. ЗО) і злісне багаторазове порушення цього режиму (ст. 31). Законом "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" встановлена відповідальність за адміністративні правопорушення, пов'язані з діяльністю на ринку цінних паперів (ст. 13).

Усі разом вони становлять законодавство про адмініст-ративні правопорушення.

У 60-х і 70-х роках учені-адміністративісти провели ве-лику роботу по розробці основних положень про адмініст-ративну відповідальність і підготували проекти кодифіко-ваних актів, її результатом стало прийняття 7 грудня 1984 p. Кодексу про адміністративні правопорушення (введено в дію з 1 червня 1985 p.), що діє і сьогодні, прав-да, зі значними змінами і доповненнями. Він містить по-над 330 статей, об'єднаних у 33 глави і 5 розділів.

У І розділі КпАП викладені загальні положення і завдан-ня законодавства про адміністративні правопорушення.

Розділ II "Адміністративне правопорушення і адмініст-ративна відповідальність" складається із загальної й особ-ливої частин. У Загальній частині вміщено загальні поло-ження про поняття адміністративного правопорушення, суб'єктів відповідальності і форми їх провини, адміністративні стягнення і правила їх накладення. В Особливій час-тині, що складається з 11 глав, описано діяння, що визна-ються адміністративними правопорушеннями, або, інши-ми словами, закріплені склади проступків. Кожна стаття Особливої частини закріплює не тільки конкретний склад, а й санкцію за його вчинення.

У III розділі КпАП перелічуються органи і посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністратив-ні правопорушення. Спеціальна глава цього розділу вста-новлює, які види справ може розглядати кожний орган (посадова особа), тобто регулює підвідомчість справ.

Цілі, принципи, повноваження учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення закріплені в IV розділі КпАП. Тут же містяться положення про поря-док здійснення адміністративного розслідування і розгляду справ, оскарження прийнятих постанов.

Останній, V розділ КпАП називається "Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень". У ньому сконцентровані норми, якими регулюється вико-нання кожного з існуючих стягнень.

Необхідно зазначити, що адміністративні проступки здебільшого вчиняються в один час, а розглядаються в ін-ший. Між днем учинення діяння і днем притягнення до відповідальності за це діяння проходить певний термін, протягом якого може змінитися законодавство. Якщо ста-ра норма скасована, виникає питання, якою нормою по-трібно керуватися: тією, що діяла на момент учинення, або тією, що діє на момент розгляду справи.

Це питання вирішується по-різному, виходячи з мате-ріальних і процесуальних норм.

За загальним правилом, особа, що вчинила адміністра-тивне правопорушення, підлягає відповідальності на підс-таві законодавства, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 8 КпАП).

Тому акти, що встановлюють або посилюють відпові-дальність, зворотної сили не мають і можуть застосовува-тись лише щодо діянь, вчинених після вступу цих актів у законну силу. Гуманізм адміністративного права проявля-ється у встановленому законом винятку із загального правила, відповідно до якого норми, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до вступу та-ких норм у силу (ч. 2 ст. 8 КаПА).

2. Характеристика адміністративних стягнень. Сут-ність і мета адміністративного стягнення зафіксовані в ст. 23 КпАП. У ній підкреслюється, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з ме-тою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, а також запобіган-ня вчинення нових правопорушень.

Ст. 24 КпАП установлює такі види адміністративних стягнень; 1) попередження; 2) штраф; 3) сплатне вилучен-ня предмета; 4) конфіскація предмета; 5) позбавлення спе-ціального права; 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт.

До осіб, які не є громадянами України, може бути застосоване адміністративне видворення за межі України (ст. 24 КпАП і ст. 32 Закону "Про правовий статус іно-земців").

Усі названі стягнення тісно пов'язані між собою й утворюють єдину систему, їх насамперед об'єднує загальна мета: захист правопорядку, виховання осіб, що учинили адміністративні проступки, у дусі дотримання законів, а також попередження вчинення нових проступків як сами-ми правопорушниками, так і іншими особами.

Кожне стягнення є покаранням, мірою відповідальнос-ті, призначеної за проступки, а застосування будь-якого стягнення означає настання адміністративної відповідаль-ності і тягне для винного несприятливі юридичні наслідки.

Адміністративні стягнення, як правило, полягають в позбавленні або обмеженні прав чи благ. За вчинений проступок громадянин або позбавляється якогось суб'єк-тивного права (права керування транспортним засобом то-що), тобто звужується його правоздатність, або на нього покладаються спеціальні обов'язки (сплата штрафу).

Адміністративне стягнення заподіює винному певні страждання, обмеження. Проте покарання не є самоціл-лю, воно тільки необхідний засіб виховання і попереджен-ня правопорушень. Стягнення є запобіжним заходом на шляху вчинення нових правопорушенб з боку винного (приватна превенція) і правопорушень з боку інших осіб (загальна превенція). Завдання попередження правопору-шень деякі покарання розв'язують не тільки своїм вихов-ним впливом, а й позбавленням правопорушника можли-вості знову порушити закон.

Тому треба розрізняти заходи, що мають тільки виправ-но-виховний вплив (штраф, виправні роботи) і заходи, які