Контрольна робота

Теорія доказів

Зразки як складова доказів, особливості збору зразків

Доведення являє собою процес встановлення істини в судочинстві. Під ним можна розуміти безпосередню й опосередковану кримінально-процесуальним законом практико-розумову діяльність суб'єктів із збирання доказової інформації, перевірки й оцінки сформованих доказів, необхідну для досягнення істини в кримінальній справі й вирішення завдань кримінального судочинства! 1, 12].

Сутність доведення полягає в збиранні, дослідженні, оцінці й використанні доказів за допомогою проведення процесуальних (процедурних) дій, у межах яких застосовуються методи й засоби пізнання.

До числа процесуальних, за загальною думкою, насамперед відносяться слідчі дії, тобто процесуальні дії, що мають на меті збирання й дослідження доказів, перелік яких міститься у кримінально-процесуальному законі.

У той же час вчені по-різному розуміють і суть слідчих дій, і їхню систему. Одні вважають, що всі процесуальні дії слідчого є дії слідчі; інші, — що всі слідчі дії є дії процесуальні, але не всі процесуальні дії є дії слідчі, оскільки не всі вони спрямовані безпосередньо на збирання доказів. Наприклад, А.Про-тасевич, Д.Степаненко і В.Шиканов вказують на наявність в КПК РРФСР, який діяв до 1 липня 2002 p., -- 14 слідчих дій, у тому числі й такої, як одержання зразків для порівняльного дослідження[2, 21].

На думку І. Возгріна, закон передбачає дев'ять слідчих дій, до переліку яких не входить одержання зразків для порівняльного дослідження[3, 8]. Одержання зразків для порівняльного дослідження вважають слідчою дією С.Шейфер і Р.Бєлкін[4, 5].

Відомий криміналіст О.Баєв, піддавши критичному аналізу дані переліки слідчих дій, та не погоджуючись з позицією зазначених авторів, наводить у своїй праці низку до-водів[6, 19]. Не розкриваючи сутності всіх цих доводів, зупинимося на одному з них. Він зазначає: «...яка сама по собі доказова інформація збирається й досліджується в результаті таких — ми б їх назвали передслід-чими, допоміжними — дій, як ексгумація чи одержання зразків для порівняльного дослідження? Одержання зразків для порівняльного дослідження — лише передслідча, допоміжна дія, що забезпечує можливість проведення такої дійсно вже слідчої дії, як призначення експертизи»[6, 19].

Далі він наводить посилання на думку авторів фундаментального підручника «Криміналістика» Т.Авєр'янової, Р.Бєлкіна, Ю.Корухова й Є.Россінської, що знайшла своє вираження в тому, що глава 40 озаглавлена як «Технологія одержання зразків для порівняльного дослідження» припускаючи, очевидно, відсутність тактики при одержанні порівняльних зразків[6, 20].

Аналізуючи всі ці точки зору, виникають наступні питання.

1. Чи є слідчою дією одержання зразків для експертного дослідження, чи це передслідча, допоміжна дія?

2. Що забезпечує успіх при одержанні зразків для експертного дослідження, технологія чи тактика його проведення?

Дослідження й вирішення даних питань є актуальним у контексті з наведеними вище різними точками зору на їхню сутність, і разом з обгрунтуванням відповіді на ці питання становить основну мету даної статті.

Перш ніж дати відповідь на зазначені питання необхідно коротко висвітлити питання теоретичної розробки й процесуальної регламентації одержання зразків для порівняльного дослідження.

Судова експертиза є основною формою використання в судочинстві спеціальних знань. Для більшості видів експертиз необхідні зразки для порівняльного дослідження — це різні матеріальні об'єкти, джерело походження яких з вірогідністю відоме й можна перевірити, а самі такі об'єкти своїми властивостями відображають характерні риси певної особи чи предмета й можуть бути використані для його ідентифікації чи визначення групової приналежності.

Суб'єкти доведення збирають зразки в процесі розслідування, при провадженні оглядів, обшуків і виїмок або шляхом безпосереднього їхнього одержання від обвинувачених, свідків і потерпілих. Відповідно до ст. 199 КПК України у разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку або інших зразків, необхідних для експертного дослідження. Стосовно питань одержання зразків для порівняльного дослідження В.Шепітько зазначає: «У цьому випадку одержання зразків для порівняльного дослідження є процесуальною дією, що полягає в одержанні порівняльного матеріалу для експертного дослідження» [7, 170].

У теоретичному плані проблема одержання зразків для порівняльного дослідження в даний час розроблена недостатньо. У повному обсязі нею займалися лише В.Жбанков, Л.Мандрик і Н.Долженко[8; 9; 10]. Окремі аспекти цієї проблеми знайшли своє вираження в різних посібниках і довідниках криміналістів, присвячених головним чином характеристиці кількісно-якісного критерію зразків при їхньому збиранні для проведення окремих видів експертиз.

Аналізуючи навчальну літературу в галузі криміналістики, можна знайти неоднозначний підхід її авторів до цієї процесуальної дії. Більшість з них включають її до такого елемента тактики призначення й проведення судової експертизи, як підготовка до призначення експертизи.

Специфічні ж аспекти підбирання порівняльних матеріалів для провадження експертиз представлені в спеціалізованій літера-турі[11; 12]. Відомості ж саме про тактику одержання зразків для порівняльного дослідження є лише в працях Л.Мандрика і Н.Дол-женка[9; 10]. Саме ця обставина, а також те, що при одержанні зразків не збирається доказова інформація, не дозволяє О.Баєву віднести названу процесуальну дію до слідчої дії.

Несподіваний і правильний, з нашої точки зору, варіант позначення цієї процесуальної дії був запропонований автором фундаментального підручника «Криміналістика» Р.Бєлкіним, а саме як «Технологія одержання зразків для порівняльного дослідження»[13, 669—674]. І дійсно, при одержанні порівняльних зразків необхідно дотримуватися не тільки кількісно-якісного їхнього критерію, з огляду на специфіку кожного виду експертизи, а й моделювати умови їхнього одержання, при цьому дотримуючись основних правил і вимог, поданих до них: безсумнівність