РЕФЕРАТ

з дисципліни “Правознавство”

на тему:

Моє бачення майбутньої професії

План

Що таке правознавство

Поняття про кримінальне право.

Яким має бути юрист.

Своє бачення майбутньої професії хочу розпочати із загального огляду поняття правознавство, окремо розглянути особливості кримінального права і завершити своїм поглядом на те, яким має бути юрист в наш час. Під час викладення своїх думок я опиралася на літературні джерела, які допомагали мені висвітлити свою точку зору, а також більш повніше сформувати загальне розуміння окремих положень стосовно правознавства в цілому та кримінального права зокрема.

1. Термін " юридична наука", який дуже часто використовується, може мати узагальнюючий характер та означати всю сукупність юридичних наук - всі знання про правову дійсність (правознавство або юриспруденцію). Проте, може йтися й про конкретну юридичну науку, наприклад, конституційне право, цивільне право або кримінологію, кримінальний процес тощо. Перш ніж висвітлити внутрішню побудову юридичних знань, слід визначити ті риси, які характеризують правознавство в цілому, відокремлюючи його у самостійну сферу людських знань. З цією метою необхідно ознайомитися з тим, що входить у сферу наукових досліджень, на яких принципах та за допомогою яких методів функціонує юридична наука, які функції і завдання покладені на всю систему юридичних знань.

Об'єктами наукового дослідження для правознавства являються такі значущі явища соціальної дійсності як держава та право. Більш в загальному плані можна визначити, що в якості єдиного об'єкта правознавства виступає державно-правова організація суспільства, яка досліджується окремими юридичними науками. При цьому, кожна юридична наука вивчає державу і право не взагалі, а лише окремі сторони або сфери їх існування, де функціонують певні види суспільних відносин або виявляється сутність і соціальне призначення держави та права. Такі суспільні відносини наповнюють змістовно предмет дослідження тієї чи іншої юридичної науки. Наприклад, суспільні відносини в сфері здійснення державного управління (адміністративне право), суспільні відносини в сфері здійснення права на працю (трудове право), суспільні відносини, що виникають у зв'язку із вчиненням злочину та призначенням покарання (кримінальне та кримінально-процесуальне право), відносини, що пов'язані із визначенням правових основ державного та суспільного ладу (конституційне право). Предметами окремих юридичних наук, наприклад, можуть виступати тенденції та закономірності функціонування державно-правової організації суспільства (теорія держави та права), а також сама історія розвитку теоретичних знань людства про державу та право (історія вчень про державу та право).

Не менш важливим є питання про методи юридичної науки. В загальному вигляді метод (гp. methodos — буквально "шлях до чого-небудь") - спосіб досягнення цілі, певним чином упорядкована діяльність. У пізнавальній діяльності метод розглядається як спосіб відтворення в мисленні вивчаємого предмету. Сукупність методів та прийомів складають окрему область знань - методологію, про яку, до речі, можна говорити лише відносно конкретного предмету дослідження. Тому мову треба вести про методи окремих юридичних наук, 'які можуть бути універсальними або суто специфічними, характерними лише для однієї галузі наукових знань або їх незначної кількості. Філософською основою всякої методології пізнання є принцип відображення об'єктивних закономірностей розвитку та функціонування явищ оточуючої дійсності, розуміння їх в єдності та взаємодії.

Серед методів, які використовуються окремими юридичними науками, слід назвати методи порівняння, аналізу та синтезу, статистики, метод історизму, системно-функціональний метод, спеціально-юридичний та деякі інші. Розглянемо найбільш поширені у правознавстві методи.

Як і багато інших наук, юридична наука виконує ряд загальних функцій (теоретико-пізнавальну, прогностичну, комунікативну), але, як суспільній науці, їй притаманні деякі особливі функції - такі, як ідеологічна, практико-прикладна. Серед всіх функцій юридичної науки, які розглядаються в сучасній науковій літературі, слід виділити:

1. Теоретико-пізнавальна — теоретичне засвоєння держави та права на рівні загальних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування, формування загальних уявлень про окремі правові явища, констатація існуючого стану правової дійсності у тому чи іншому аспекті розуміння.

2. Інтерпретаційна — пояснення сутності державно-правових явищ, висвітлення їх причинного зв'язку, структурної організації, соціального значення тощо.

3. Ідеологічна — всяка система знань являється елементом ідеології людської свідомості. Ідеї про право, про державу складаються в цілісні системні утворення у вигляді теорій, концепцій. Вони відображають інтереси та волю певних соціальних станів, формують програмні цілі партій, об'єднань, держав, виробляють оціночні критерії щодо правової дійсності, закріплюють загально-правові цінності та ідеали.

4. Прогностична — крім інтерпретації існуючих явищ юридична наука на підставі виявлення певних закономірностей та тенденцій формулює перспективи на майбутнє шляхом висунення гіпотез та прогнозів. Наукове передбачення володіє значною цінністю для практики соціального будівництва та являється однією з найважливіших функцій всіх суспільних наук.

5. Практико-прикладна — усі теоретичні досягнення, які людство отримує в результаті наукового дослідження, мають своїм завданням служити на користь людям, допомагати їм у вирішенні практичних завдань. Теорія для практики — ось основний принцип дослідницької діяльності, одне з головних її завдань. Наукові рекомендації повинні допомагати роботі державного апарату, сприяти удосконаленню правового регулювання, створенню надійних правозахисних механізмів тощо.

6. Евристична - дуже близько до теоретико-пізнавальної, але означає не розповсюдження та систематизацію юридичних знань, теоретичне засвоєння дійсності, а здобуття нових раніше невідомих знань про державу та право.

7. Методологічна - розглядається як внутрішньосистемна функція, яка вказує на шляхи, засоби та прийоми отримання нових юридичних знань, можливості їх використання у різноманітних сферах життєдіяльності суспільства. У зв'язку з цим слід відмітити методологічну роль загальної теорії держави та права у системі юридичних наук.

8. Комунікативна - вказує на необхідність взаємозв'язку