Президент у парламентських республіках, на відміну від гла-ви держави в президентських республіках, зазвичай не має у своєму розпорядженні реальної виконавчої влади, і його пра-вовий статус значною мірою нагадує статус монарха в парла-ментській монархії. Повноваження глави держави, за винятком суто церемоніальних (представницьких), тут зазвичай здійсню-ються за згодою і з ініціативи уряду, створеного на парламент-ській основі.

Якщо в президентських республіках глава держави формує уряд за своїм розсудом, незалежно від розстановки сил у пар-ламенті, то в парламентських республіках глава держави най-частіше може призначити такий уряд, який має підтримку пар-ламентської більшості. Члени уряду є одночасно і членами пар-ламенту, тобто склад уряду відбиває реальну розстановку сил у парламенті, що дозволяє уряду впливати на прийняття парла-ментських рішень. Пост прем'єр-міністра, як правило, автома-тично займає лідер партії (блока партій), яка перемогла на ви-борах. Існує парламентська відповідальність уряду, що найчас-тіше носить солідарний характер — недовіра одному члену кабінету спричиняє відставку всього уряду. Замість виходу у відставку уряд може зажадати розпуску парламенту і призна-чення нових виборів. Функція глави держави відокремлена від функції глави уряду.

Президент у змішаній республіці, яка поєднує у собі елементи президентської і парламентської республіканських форм прав-ління, є верховним головнокомандувачем, як у президентській республіці, проте не у всіх країнах наділений повноваженнями глави виконавчої влади, нерідко поділяє її з прем'єр-міністром. Відсутня посада віце-президента, як і в парламентській республіці. Наприклад, в Україні немає посади віце-президента, яка є у Швейцарії. Президент України має право достроково розпу-стити парламент, а депутати парламенту не можуть бути члена-ми Кабінету Міністрів, і навпаки. У ряді змішаних республік президент не має права законодавчої ініціативи, в Україні — наділений цим правом.

Одна з особливостей парламентсько-президентської республіки України полягає в обмежених повноваженнях уряду в законодавчо-му процесі, що її відрізняє, наприклад, від Франції, яка також є державою зі змішаною формою правління. Якщо уряд Франції має право вносити поправки до законопроектів, може наполяга-ти на голосуванні своїх поправок і в будь-який момент відкли-кати законопроект, то уряд України має слабкий вплив на зако-нодавчий процес і прийняття законодавчих рішень (право зако-нодавчої ініціативи у прем'єр-міністра не забезпечене комплексом правових заходів).

Уряд України пов'язаний подвійною (біцефальною) залеж-ністю:—

відповідальністю перед Президентом;—

підконтрольністю і звітністю перед Верховною Радою.

2. Припинення трудового договору за ініціативою власника

Трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну можуть бути розірвані власником лише за підставами, ви-значеними законом і з дотриманням визначеного у законі порядку.

Загальні підстави для звільнення з ініціативи власника передбачені у ст. 40 КЗпП. За цими підставами може бути звільнений будь-який працівник, що працює за трудовим до-говором.

1. Зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чи-сельності або штату працівників (п. 1 cm. 40).

В умовах формування ринкових відносин набуває все більш широких масштабів вивільнення працівників у зв'яз-ку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприєм-ства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. У всіх цих випадках трудовий договір може бути припинений на підставі п. 1 ст. 40 лише при скороченні чисельності або штату працівників, змінах у складі праців-ників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією. Власник має право в межах однорідних професій проводити перестановку (перегрупування) працівників і переводити більш кваліфікованих працівників, посади яких скорочено, з їхньої згоди, на інші посади, звільнивши з них менш кваліфі-кованих працівників. Якщо це право власником не було вико-ристане, суд не повинен обговорювати питання про доціль-ність такої перестановки (перегрупування) (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 p.).

Переважне право на залишення на роботі при вивіль-ненні працівників в зв'язку зі змінами в організації вироб-ництва і праці надається працівникам з більш високою квалі-фікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах про-дуктивності праці й кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним, за наявності двох і більше утри-манців; особам, в сім'ях яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперерв-ним стажем роботи на даному підприємстві; працівникам, що отримали на даному підприємстві трудове каліцтво або професійне захворювання; учасникам бойових дій, інвалідам війни й особам, на яких поширюється дія Закону "Про ста-тус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; авто-рам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і ра-ціоналізаторських пропозицій; особам з числа депортованих з України протягом 5 років з часу повернення на постійне місце проживання в Україну; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби й осіб, які проходи-ли альтернативну (невійськову) службу, протягом 2 років від дня звільнення зі служби.

Цей перелік осіб не є вичерпним. Законодавство також передбачає переважне право на залишення на роботі при скороченні штату осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною — Героям Соціалістичної Ппраці та Пов-ним кавалерам ордена Трудової Слави (Закон України "Про основні