Правосуддя здійснюється шляхом розгляду і вирішення судами кримінальних, цивільних, господарських справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що всі суспільні відносини, врегульовані нормами права, в разі виникнення спору можуть бути предметом судового розгляду. Діяльність судів повинна бути підпорядкована захисту прав та свобод людини і громадянина. Закон покладає на суди всю повноту відповідальності за правильне вирішення кожної справи.

В ст. 124 Конституції також зазначено, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Ця норма ще раз підтверджує положення Конституції (стаття 5) про те, що єдиним джерелом влади в Україні є народ [1].

Судове рішення є найважливішим актом правосуддя, який покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Судові рішення ухвалюються від імені України, що обумовлено їх значенням як загальнообов’язкових рішень органу судової влади, піднімає їх авторитет як акта державної влади. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими для всіх без винятку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, окремих громадян та їх об’єднань і підлягають виконанню на всій території України. Вироки, рішення, ухвали й постанови судів повинні повною мірою відповідати вимогам процесуального законодавства. Винесення необгрунтованих, немотивованих судових рішень знижує їх виховне й запобіжне значення.

Діяльність судів по здійсненні правосуддя врегульована державою в законодавчому порядку. Крім Конституції, ряд законів України присвячено питанням судочинства. Це, наприклад, Про судоустрій України: Закон України від 5 червня 1981 р., Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р., Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України: Закон України від 2 лютого 1994 року., Про органи суддівського самоврядування: Закон України від 2 лютого 1994 року., Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року та ін.

В своїй діяльності суди керуються також керівними роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України. Зокрема, Пленум Верховного Суду своєю Постановою №5 від 22.08.80 (п. 2) зобов’язав суди вживати належні заходи до суворого додержання процесуальних строків та підвищення якості розгляду кримінальних і цивільних справ, культури судочинства, маючи на увазі, що своєчасний і правильний розгляд кожної кримінальної та цивільної справи є важливою умовою зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі неухильного додержання Конституції та законів України, поважання прав і свобод, честі й гідності інших людей [2].

Відповідно до вищесказаного, можна зробити висновок, що правосуддя має ряд специфічних ознак:

правосуддя в Україні здійснюється виключно судами;

правосуддя здійснюється шляхом розгляду і вирішення цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ;

правосуддя здійснюється на основі закону і відповідно до закону;

правосуддя здійснюється в особливому, передбаченому законом процесуальному порядку;

в результаті здійснення правосуддя по конкретній справі суд застосовує державний примус.

3) Ланки судової системи України

Судові органи влади: вищі — Конституційний суд, Верховний Суд, Вищий арбітра-жний суд. Військова колегія Верховного Суду в Збройних Силах.

Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрис-дикції в Україні. Він вирішує питання про відповідність Кон-ституції законів та інших правових актів Верховної Ради; актів Президента; актів Кабінету Міністрів; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Ці питання розглядаються у зв'язку зі зверненнями:—

Президента;—

45-ти і більше народних депутатів України;—

Верховної Ради України;—

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;—

Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Заперечення конституційності закону становить сутність конс-титуційної скарги.

Конституційний Суд дає офіційне тлумачення Конституції і законів України. Рішення Конституційного Суду із зазначених питань є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Законодавець не має права видавати законоположення, які Конституційний Суд ви-знав невідповідними Конституції [4].

Конституційний Суд за зверненням Президента чи Кабінету Міністрів дає висновок про відповідність Конституції України чинних або внесених на розгляд Верховної Ради міжнародних договорів.

Конституційний Суд має межі своїх повноважень. Він не по-винен підміняти законодавця, улагоджувати політичні конфлік-ти, що виходять за правові рамки. До його повноважень не на-лежать питання законності актів органів державної влади, орга-нів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетен-ції судів загальної юрисдикції.

Конституційний Суд складається з 18 суддів, що призначають-ся в однаковому кількісному співвідношенні (по 6 суддів) відпо-відно Президентом, Верховною Радою, з'їздом судів України на строк 10 років.

Голова Конституційного Суду обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного суду із складу суддів Конституційного Суду шляхом таємного голосування на трирічний строк без права його продовження.

Суддею Конституційного Суду може бути громадянин Украї-ни, який на день призначення досяг 40 років, має вищу юридич-ну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років і володіє українською мо-вою.

Повноваження Конституційного Суду визначені Конститу-цією України (розділ XII) і Законом України від 16 жовтня 1996 p. «Про Конституційний Суд України».

Верховний Суд є найвищим судовим органом у системі су-дів загальної юрисдикції. Він очолює загальну судову систему і здійснює вищий судовий контроль і нагляд за судовою діяль-ністю всіх загальних судів. Верховний Суд має право перегля-нути будь-яке рішення нижчих судів, уповноважений розгля-нути і вирішити кримінальні і цивільні питання особливої скла-дності і винятковості. Вироки та інші рішення Верховного Суду є остаточними, їх перегляд можливий тільки в порядку нагля-ду Пленумом