Нині фізична особа — суб'єкт підприємницької діяль-ності без створення юридичної особи і фізична особа, яка використовує працю громадян для особистого обслуговуван-ня, зобов'язані вести трудові книжки на працівників, котрі працюють у них за трудовим договором. Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 24 грудня 1999 p. (Відомості Верховної Ради України. — 2000. — №6—7. — Ст. 41) внесено зміни до ст. 48 КЗпП. Згідно із ч. 2 зазначеної статті трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.

Запроваджена обов'язкова письмова форма трудового договору між працівником і фізичною особою — роботодавцем (ч. 1 ст. 24 доповнена новим шостим пунктом) з обов'язковою реєстрацією такого трудового договору у державній службі зайнятості за місцем проживання роботодавця у порядку, ви-значеному Міністерством праці та соціальної політики Украї-ни (КЗпП доповнено новою статтею 24-1 "Реєстрація трудо-вого договору").

Доповнення ст. 7 КЗпП положенням про те, що особли-вості регулювання праці працівників, які працюють у фізич-них осіб за трудовими договорами, встановлюються законо-давством, повинні стати підставою для розроблення і затвер-дження окремого Положення про умови праці працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, і Типової письмової форми трудового договору. Правове ре-гулювання праці громадян, які працюють у фізичних осіб, потребує подальшого удосконалення, як і закріплення пра-вового статуту роботодавців — фізичних осіб.

4. Трудова правосуб'єктність підприємства, установи, організації

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про підприємства в Украї-ні" підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи і здійснює вироб-ничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою отри-мання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудо-вого колективу. Підприємство може бути створене внаслі-док примусового розподілу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України, а також внаслі-док виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або декількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника або упов-новаженого ним органу.

Підприємство вважається створеним і набуває права юридичної особи від дня його державної реєстрації.

Підприємство діє на підставі статуту, який затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств — власником майна з участю трудового колективу.

Трудова правосуб'єктність виникає з моменту його дер-жавної реєстрації і продовжується до ліквідації. Підприєм-ство як суб'єкт трудового права, як правило, є юридичною особою. У літературі виділені два критерії трудової правосуб'єктності підприємства: оперативний і майновий. Оператив-ний критерій зводиться до наявності здатності здійснювати підбір і розстановку кадрів, організувати працю працівників і управляти процесом праці (встановлення режимів робочо-го часу, часу відпочинку, систем оплати праці, заходів щодо охорони праці, забезпечення трудової дисципліни та ін.), створювати їм умови праці, необхідні для виконання роботи.

Трудова правосуб'єктність підприємств є спеціальною — підприємства можуть приймати на роботу працівників, які володіють такими професіями і спеціальностями, що необхідні для виконання цілей і задач, вказаних у статуті підприємства.

Майновий критерій зводиться до наявності майна підпри-ємства — основних фондів і оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відбивається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління. Однак для трудової правосуб'єкт-ності має значення наявність фонду оплати праці, з якого працівникам виплачується заробітна плата, надбавки і до-плати, премія, а також інші виплати.

Відповідно до КЗпП підприємства самостійно встанов-люють форми і системи оплати праці, норми праці, розцін-ки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винаго-род та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат; режими робочого часу і часу відпочинку. На всіх підприємствах створюються безпечні та нешкідливі умови праці, повинні бути забезпечені мінімальна заробітна плата, інші соціальні гарантії працюючим громадянам.

Трудова правосуб'єктність підприємства не збігається з ознаками юридичної особи. Підприємство, яке не володіє озна-ками юридичної особи, може виступати суб'єктом трудово-го права. Наприклад, філія підприємства, установи може не бути юридичною особою, але мати трудову правосуб'єкт-ність, право приймати і звільняти працівників.

Трудова правосуб'єктність підприємства припиняється в зв'язку з його ліквідацією. Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного зако-нодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених Законом України "Про підприємства в Україні", — за рішен-ням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішен-ням суду або арбітражного суду.

Підприємство ліквідується також у випадках: визнання його банкротом; якщо прийнято рішення про заборону діяль-ності підприємства через невиконання умов, встановлених законодавством, і в передбачений рішенням строк не забез-печено додержання цих умов або не змінено вид діяльності;

якщо рішенням суду будуть визнані недійсними установчі документи і рішення про створення підприємства; на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

При реорганізації і ліквідації підприємства звільненим працівникам гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.

Література

1. Воловик В. Про трудо-правовий статус державних службовців // Право України. - 1997. — №1. - С. 63.

2. Зуб І. Правове положення працівника в умовах перехо-ду до ринкової економіки // Радянське право. —