взаємна, одночасно здійснюва-на в спілкуванні взаємодія, результати якої можуть бути досяг-нуті тільки завдяки спілкуванню. При спілкуванні люди обмі-нюються інформацією, здійснюють необхідний вплив один на одного, навчаються та обмінюються досвідом. Дуже часто досягнення мети неможливе без попереднього впливу однієї особи на іншу, без попередньої складної комунікативної ді-яльності. За словами О. О. Бодальова, «пізнання та взаємний вплив людей один на одного — обов'язковий елемент будь-якої свідомої діяльності».
Специфічною особливістю спілкування в юридичній ді-яльності є також його примусовий характер: об'єкти часто за-лучаються до взаємодії без урахування наявності у них тако-го бажання, закон зобов'язує їх робити це під загрозою засто-сування певних санкцій, що не може проходити безслідно, особливо на початкових стадіях спілкування. На усвідомлен-ня примусовості впливає, підсилюючи його, наявність упере-дженого ставлення до правоохоронних органів у цілому, при-чини якого ми не будемо тут аналізувати. Упередженість, у свою чергу, зростає внаслідок нерівноправності в спілкуванні, наявності утиску особистих прав, що зумовлюється суттю слідчих, судових та інших дій, та залежності об'єктів взаємодії від її суб'єктів.
Слід ураховувати, що в професійному спілкуванні відбува-ється не тільки вивчення певною посадовою особою об'єкта, а й останній уважно слідкує за поведінкою працівника (особ-ливо це стосується підозрюваних, звинувачуваних), інколи спеціально збираючи інформацію про нього. Специфічний стан цих осіб, специфічні цілі та умови спілкування, наявність визначених процесуальне чи непроцесуально форм спілку-вання — все це неминуче призводить до вельми загострено-го сприйняття інформації і може породжувати відповідний стиль і тактику взаємодії, що виявляється в конфліктності.
Одним з допоміжних компонентів структури юридичної діяльності є профілактика — правове виховання громадян для попередження порушень закону та вплив на правопоруш-ників (злочинців) із метою недопущення ними протиправних дій надалі. У більш загальному плані профілактична діяльність може вважатись різновидом виховання, в якому цілі, умови та об'єкт мають свою специфіку; відрізняються й принципи та-кої виховної роботи. Це зумовлюється, насамперед, особли-вими якостями людей, що є носіями негативних рис характе-ру, а також і носіями антисоціальних установок.
При здійсненні профілактики вплив може спрямуватись на конкретну особу (праворушника), на групу людей, на суспіль-ство в цілому. Це потребує збору та розробки певних матері-алів, здійснення загальнопрофілактичних заходів, організації та керівництва діяльністю громадських організацій тощо.
Підсумовуючи вищесказане, можна зробити наступний висновок: робота юриста – складна, відповідальна і почесна. Тут потрібно дотримуватися найвищих етичних та професійних якостей. Чесність, порядність, справедливість, обізнаність – ось головні риси юриста будь-якої спеціальності.
Можна сказати, що девізом юриста є наступний вислів: “Дотримання Закону і ні краплі особистих інтересів!”.
Використана література
Жалинский А. Э. Основы профессиональной деятельности юрис-та. — Смоленск., 1995.
Коновалова В. Е. Правовая психология. — Харьков, 1997.
Романов В. Юридическая психология. — М., 1998.
Юридична деонтологія. – К., 2002.