та зміни записів;
прізвище державного реєстратора та дату прийняття рішення.
Записи про право власності на нерухоме майно повинні містити: для власників - фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім’я та по батькові, дату та місце народження, адресу постійного місця проживання, ідентифікаційний номер у державному реєстрі фізичних осію - платників податків та інших обов’язкових платежів, дані документа, що посвідчує особу; для іноземних громадян – прізвище, ім’я та по батькові (за наявності останнього), адресу постійного місця проживання за межами України; для власників - юридичних осіб - резидентів - назву, юридичну адресу, код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів - найменування, юридичну адресу та країну, де зареєстровано:
юридичну особу;
вид спільної власності та розмір часток, якщо майно належить на праві спільної часткової власності;
зміст права, підставу його набуття;
час і дату внесення, анулювання, погашення та зміни записів;
прізвище державного реєстратора та дату прийняття рішення.
Записи про обмежені речові права та обтяження повинні містити:
порядковий номер запису;
зміст права, обтяження, строк дії, якщо він обумовлений договором;
підставу виникнення права, обтяження;
відомості про суб’єкт права;
у разі реєстрації іпотеки - вартість іпотеки;
час і дату внесення, погашення, анулювання та зміни записів;
прізвище державного реєстратор та дату прийняття рішення.
У картографічній (графічній) частині Державного реєстру прав на нерухоме майно зазначаються межі та коди реєстраційних округів, адміністративно-територіальних одиниць, кварталів, на які поділяються реєстраційні округи, а також відомості, необхідні для організації управління інформацією та контролю за проведенням реєстрації. Невід’ємною частиною Державного реєстру прав на нерухоме майно є база даних реєстрації заяв та запитів, і реєстраційна справа (в якій, зокрема, зберігаються копії правовстановлюючих документів). У разі виявлення невідповідності запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно правовстановлюючому документу пріоритет має правовстановлюючий документ. Дуже важливим принципом побудови системи реєстрації прав на нерухоме майно є доступність, прозорість і гласність відомостей, які містяться в Державному реєстрі. Тобто кожний зможе отримати витяг з реєстру з вищевказаною інформацією. Джерелами інформації для функціонування Державного реєстру прав на нерухоме майно є дані державного земельного та містобудівного кадастрів, Державного картографо-геодезичного фонду України та інші офіційні джерела інформації. Порядок використання інформації встановлюється Кабінетом Міністрів України. Оскільки державна реєстрація прав на нерухоме майно є перш за все офіційним визнанням і підтвердженням державою права і носить правовий характер. Органами реєстрації пропонується визначити Агентство з реєстрації прав на нерухоме майно та його органи на місцях, які входять до системи органів юстиції і підпорядковуються Міністерству юстиції України. Відділення Агентства з реєстрації прав на нерухоме майно створюються в межах реєстраційного округу, який утворюється в межах однієї, або кількох адміністративно-територіальних одиниць в районах, містах, районах у містах. Чому саме запропоновано створення окремого Агентство, адже організаціями та установами, які причетні до тих чи інших аспектів сучасної недосконалої реєстраційної діяльності є місцеві ради та їх виконавчі комітети, місцеві землевпорядні органи Держкомзему України, обласні, міжміські, міські і районні бюро технічної інвентаризації (БТІ), представництва і регіональні відділення Фонду державного майна України, нотаріальні органи. Серед них для використання як інституційної бази для створення системи реєстрації практично може йтися про землевпорядні органи та БТІ. Аналіз свідчить, що механічне перетворення їх на державну систему реєстрації прав, навіть за умов серйозного реформування, неможливе. Так, землевпорядні органи на місцях являються елементами єдиної системи державних органів земельних ресурсів, завданнями якої є реалізація державної політики з проведення земельної реформи, контроль за використанням і охороною земель, землеустрій, ведення державного земельного кадастру тощо. Покладення на зазначені органи діяльності з реєстрації прав на нерухоме майно матиме наслідком не передбачене законодавством суміщення функцій, що негативно відбиватиметься на реєстрації, або необхідність перекладання функцій землевпорядних органів на якусь іншу інституцію. Бюро технічної інвентаризації є госпрозрахунковими комунальними підприємствами (а деякі з них за повідомленням Держбуду належать до колективної форми власності), створеними для технічної інвентаризації та обліку жилих та нежилих будинків і споруд у населених пунктах. Оскільки законопроектом передбачається, що реєстрація є функцією державних органів, яка здійснюється за єдиними нормами та стандартами при забезпеченні високого рівня відповідальності, залучення підприємницьких структур можливе на ліцензійних засадах виключно для потреб інформаційного обслуговування реєстрації. Статус БТІ принципово не відповідає цій вимозі. До сфери діяльності БТІ не входять питання обліку земель сільських населених пунктів, в тому числі сільськогосподарських земель. Як землевпорядні органи, так і БТІ не мають кадрів, які відповідали б вимогам, передбаченим розробленими документами. Їх підготовка потребуватиме витрат коштів незалежно від того, який буде обрано варіант інституційної бази. При створенні комп’ютеризованого державного реєстру прав на нерухоме майно дуже важливого значення набувають питання створення спеціальних програмних засобів, які забезпечуватимуть захист та безпеку інформації. Застосування цих засобів нерозривно пов’язане з необхідністю використання комп’ютерного обладнання чітко окресленої конфігурації. Придбання і впровадження цього обладнання має бути здійснене для всієї системи реєстрації за встановленими для неї стандартами. Виходячи з цього, наявність певних комп’ютерних засобів в існуючих інституціях не може розглядатись як перевага з точки зору економії коштів при створенні реєстраційної системи. Не можна уникнути фінансових витрат також при вирішенні складних питань конвертації накопичених інформаційних фондів (архівів БТІ, землевпорядних органів) у