кон-кретних правовідносин.
III. За ступенем самостійності сторін у встановленні строків:—
імперативні строки, тобто такі, що не можна змі-нити за домовленістю сторін (строки позовної давності, претензійні строки);—
диспозитивні строки, тобто такі, які хоч і передба-чені законом, але можуть бути змінені за погодженням сторін. Наприклад, боржник повинен виконати зобов'я-зання, визначене моментом витребування, в 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо сторони в договорі не передбачили негайного виконання цього зобов'язання.
IV. За призначенням:—
строки здійснення цивільних прав, тобто строк, про-тягом якого володар суб'єктивного права може реалізу-вати можливості, закладені в суб'єктивному праві. В ос-новному такі строки встановлюються законом, але мо-жуть бути визначені й сторонами. Це — строки придат-ності, зберігання, гарантійні строки;—
строки виконання зобов'язань (строки поставки, здачі робіт за договором підряду);—
строки захисту цивільних прав, тобто строк, про-тягом якого сторона може розраховувати на захист свого права в разі порушення і отримати цей захист (строки позовної давності).
V. За способами визначення, а саме - строки, які ви-значаються:—
календарною датою (строк повернення боргу);—
певним періодом часу (поставка продукції -- пок-вартальна, щомісячна);—
вказівкою на подію, яка неодмінно має настати (на-стання навігації — за договором перевезення водним транспортом: кожного року неможливо визначити конк-ретну дату настання цієї події).
VI. За ступенем визначеності:—
визначені строки, якщо відомо, коли саме строк настане;—
невизначені строки, якщо це пов'язано з певною подією, яка обов'язково настане, або з бажання креди-тора (наприклад, строк повернення боргу "за першою вимогою").
Обчислення строків
Правил щодо визначення та обчислення строків у ЦК України немає, тому їх визначення та обчислення здійснюється за правилами ЦПК України (ст. ст 86, 87) та АПК України (ст. ст. 50—53).
Строки можуть обчислюватися роками, місяцями, днями, годинами. Наприклад, при розірванні договору найму, укладеного на невизначений строк, наймодавець зобов'язаний попередити про це наймача за три місяці. За конкретними договорами про охорону, супровід ван-тажів, виконання певних обчислювальних робіт строки можуть обчислюватися й погодинно.
Перебіг строку починається наступного дня після за-кінчення календарної дати чи події, якою визначено його початок. Так, 6-місячний строк для прийняття спад-щини починається обчислюватися від наступного дня після смерті спадкодавця. Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року цього строку, а якщо строк обчислює-ться місяцями ~ то відповідного числа останнього міся-ця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяця-ми, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього міся-ця. Так, якщо 6-місячний строк, протягом якого за тим-часово відсутнім наймачем зберігається житлове примі-щення, розпочався 31 березня, то закінчиться він відпо-відно 30 вересня, оскільки у вересні останній день — 30 число.
Якщо останній день строку припадає на неробочий день, то днем закінчення строку вважається перший ро-бочий день. Якщо строк встановлений для виконання певної дії, то він закінчується о 24 годині останнього дня строку. Але якщо така дія повинна бути вчинена в певній організації (у нотаріуса, суді), то строк закінчує-ться в той час, коли в даній організації припиняється робота. Проте строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, інші документи, грошові кош-ти були здані на пошту до 24 години. Виконання вказа-них дій підтверджується поштовою чи телеграфною кви-танцією, штемпелем на листі, випискою з реєстру по-штових відправлень тощо.
РОЗДІЛ 2. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ
2.1. Поняття позовної давності
Можливість захисту цивільних прав у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Зокрема для захисту прав важливе значення мають претензійні строки і строки позовної давності.
Претензійний строк — це встановлений законодавством проміжок часу, протягом якого особа у встановлених законом випадках має звернутися до порушника договору з вимогою (претензією) про врегулювання спору, що виник між ними, їх дотримання має важливе значення, оскільки надалі від цього залежить можливість позовного захисту. Водночас сфера застосування цих строків обмежена і за суб'єктним складом, і за колом відносин (деякі господарські відносини).
Більш загальною є вимога дотримання строку позовної давності, яка стосується всіх учасників цивільних правовідносин.
Позовна давність — це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК).
Значення інституту позовної давності пояснюється низкою причин. Насамперед обмеження строку для розгляду спору полегшує надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками. Нарешті, позовна давність стимулює активність учасників цивільного обігу у здійсненні прав і виконанні обов'язків.
З урахуванням значення цього інституту позовна давність встановлена безпосередньо законом і може змінюватися угодою сторін лише у бік збільшення строку, але не скорочення. Про таке збільшення строків позовної давності сторони мають укласти договір, для якого передбачається проста письмова форма (ст.259 ЦК).
2.2. Види позовної давності, їх характеристика
Позовна давність поділяється на два види: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність становить три роки (ст.257 ЦК) і застосовується до всіх позовів, крім тих, для яких законодавцем встановлені спеціальні правила.
Спеціальна позовна давність може встановлюватися законом для окремих видів вимог. Вона може бути порівняно із загальною позовною давністю скороченою; подовженою.
Скорочена спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:
- про стягнення неустойки (штрафу, пені);
- про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;
- про переведення на