Виконання основних заходів національної програми «Діти України», прийнятої 1996 року, дещо поліпшило становище дітей, частково вирішило питання захисту материнства і дитинства, створення та розвитку нормативно-правової бази із забезпечення прав і законних інтересів дітей. 2001 року було прийнято закони «Про охорону дитинства» і «Про попередження насильства в сім’ї». Збільшилася кількість державних закладів та установ, які надають соціальну і психологічну допомогу дітям, котрі її потребують, розширилася мережа фондів й організацій, які займаються питаннями сімей із дітьми.

Однак аналіз стану справ щодо захисту прав та інтересів дітей в Україні свідчить про те, що об’єктивно соціально-економічні показники можна оцінити як несприятливі.

1. Економічне становище значної частини сімей погіршилося і, як наслідок, знизилася їхня роль у фізичному, психічному, інтелектуальному і моральному вихованні. На сьогодні в Україні 103 тис. дітей-сиріт, і їхня кількість продовжує збільшуватися. За минулий рік 88 притулків поповнилося 30 тис. «вуличних» дітей. За результатами перевірок, торік близько 30 тис. дітей з різних причин не відвідували школу.

2. Простежується загальна тенденція до збільшення захворюваності підлітків. За статистичними даними, 90% усіх підлітків мають відхилення в загальному стані здоров’я, із них у 20% — по два і більше захворювання.

Збільшилося число дітей-інвалідів (154 тис.), дітей із вадами розвитку, які потребують соціального захисту держави, що пов’язано з недостатньою охороною материнства. Щоправда, значно зменшилася дитяча смертність. Вона становить 11 випадків на 1000 (діти до року). Однак демографічна ситуація, як і раніше, оцінюється як дуже негативна.

Специфіка і головна спрямованість соціальної політики стосовно дітей має насамперед сприяти зменшенню впливу на них негативних явищ. Це стосується, зокрема, соціального захисту дітей, які постраждали в результаті чорнобильської катастрофи, захворюваності дітей, котрі мешкають на радіаційно забрудненій території (торік із 10 млн. дітей 1 млн. 200 тис. мали захворювання, пов’язані з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС).

Спостерігається подальше збільшення захворюваності дітей на інфекційні захворювання, які мають соціально обумовлений характер, — туберкульоз, ВІЛ/СНІД і хвороби, що передаються статевим шляхом. Кількість ВІЛ-інфікованих збільшується у всіх областях України. Хворих на СНІД за станом на 2002 р. налічується 45 714 чол. З них 99 — діти до 14 років, 3184 — ВІЛ- інфікованих дітей. Ці цифри відбивають лише офіційно зареєстровану частину інфікованих.

3. Посилилися соціальні патології в дитячому і молодіжному середовищі — алкоголізм, наркоманія, проституція, суїциди, агресія тощо. За даними статистики, кожен п’ятий підліток віком 15—18 років має досвід вживання наркотиків, кожен другий курить, а кожен третій вживає алкоголь.

Аналіз становища дітей і молоді в Україні свідчить, що об’єктивними причинами погіршення стану здоров’я молодого покоління виступають соціально-економічні чинники. Сьогодні державні структури по можливості намагаються змінити ситуацію, роблять певні кроки з освіти молоді і поліпшення її здоров’я. Однак ця діяльність не завжди ефективна і, як правило, не викликає в молоді довіри.

Однак сьогоднішнє законодавство має ряд позитивних здобутків щодо захисту материнства в Україні, однак ряд норм ще в стадії розробки та й економічний стан країни не дозволяє створити максимально сприятливі умови для жінки-матері.