Реферат з правознавства

Конституція України – історія, теоретичні основи, зміни

1. Теоретичні основи кон-ституції

В юридичній науці й практиці конституція постає як ос-новний, головний закон держа-ви, який регламентує найважли-віші з погляду держави суспільні відносини. До них належать за-сади суспільного ладу й політи-ки, правового становища особи, державного устрою, організації та діяльності органів держави. Конституція також визначає герб, прапор, гімн і столицю держави.

Термін «конституція» похо-дить від латинського слова «соnstitutio», що означає «устрій», «встановлення». Так імену-валися деякі з актів, проголошуваних римськими імперато-рами. Застосування терміна «конституція» в сучасному його розумінні пов'язане з пізнішими часами — з епохою буржуазних революцій, коли інтереси ново-го класу, який прийшов до по-літичної влади, вимагали скасу-вання віджилих феодальних від-носин як гальма суспільного розвитку й водночас диктували нагальну потребу особливого правового захисту найважливі-ших інтересів молодої буржуазії. Юридичною формою вирішен-ня цих проблем і стала консти-туція, яка згодом обернулася на невід'ємний атрибут суверенної держави. В сучасному світі конституції є практично в усіх дер-жавах, котрі претендують на пра-во називатися демократичними. Виняток становлять абсолютні монархії, наприклад Саудівська Аравія.

Першою конституцією в су-часному її розумінні була Кон-ституція США, прийнята в 1787 p., яка діє й досі. Це найстабільніша конституція в світі — більш як за 200 років існування до неї було внесено лише 27 поправок.

За юридичною формою кон-ституції можуть бути поділені на писані й неписані.

Писані конституції являють собою єдиний нормативний акт, прийнятий у суворо встановле-ному порядку, який має чітку внутрішню структуру (розділи, глави, параграфи тощо). До цього виду належить абсолютна більшість конституцій, що діють у світі, в тому числі й Консти-туція України.

Неписані конституції скла-даються з кількох законів, що мають самостійне значення і прийняті в різний час і в різному порядку. Вони в своїй сукуп-ності оголошуються конститу-цією держави. Прикладом такої конституції може бути Кон-ституція Великобританії. Вона вбирає ряд законів, перший з яких — «Велика хартія вільностей» — був прийнятий ще в 1215 p., a останній — «Закон про місцеве правління» — з 1985 р.

Слід зазначити, що наяв-ність неписаної конституції мо-же призвести до недостатньо чіткого правового регулювання найважливіших суспільних відносин. Це дає заінтересованим силам можливість поводитися довільно, по-різному витлу-мачувати неузгодженість, а то й суперечності у змісті таких конституцій. Тому вони загалом поціновуються як менш демок-ратичні порівняно з конститу-ціями писаними.

Залежно від порядків прий-няття, зміни та відміни консти-туції поділяються на гнучкі та жорсткі.

У гнучких конституцій цей порядок мало чим відрізняється від порядку, передбаченого для всіх інших законів. Здебільшого різниця полягає лише в кілько-сті голосів депутатів парламенту, необхідної для прийняття, зміни або відміни конституції. Якщо для поточного закону достатньо простої більшості (50 % + 1) го-лосів, то для конституції цього замало — необхідно зібрати ква-ліфіковану більшість (не менше як дві третини голосів).

Порядок прийняття, зміни та відміни жорстких конститу-цій суттєво ускладнений порів-няно з усіма іншими законами. Тут потрібна не тільки більшість голосів депутатів, а й виконання низки додаткових процедур. Так, поправки до Конституції СІЛА приймаються голосами Двох третин членів палат Конгре-су (парламенту) або спеціально скликаного Конституційного конвенту. В обох випадках поправки мають бути ратифікова-ні законодавчими зборами або конвентами трьох чвертей шта-тів. Від 1917 р. встановлюється строк для збору необхідної кількості голосів штатів. У ви-падку недодержання строку по-правка вважається відхиленою. Раніше процедура ратифікації розтягувалася надовго. На-приклад, процес збирання го-лосів штатів на користь XXVII поправки був розпочатий у 1789 p., a необхідних 38 голосів штатів було набрано лише в 1992 p., тобто процес ратифі-кації тривав аж 203 роки.

Конституцію України також слід віднести до жорстких. У цьому переконує, зокрема, роз-гляд її XIII розділу.

За рівнем утілення приписів конституцій у життя суспільства та держави їх прийнято поділяти на фіктивні, положення яких не знаходять потрібної реалізації й підтвердження на практиці, та реальні, якщо суспільні відно-сини відповідають конституцій-ним настановам.

У відповідності з державним устроєм конституції поділяють-ся на федеративні (США, ФРН та ін.) й унітарні (Франція, Україна та ін.).

Отже, виходячи з розгля-нутих варіантів класифікацій, про Конституцію України можна говорити, що вона писана, жорстка, реальна, унітарна.

Той факт, що конституція покликана закріплювати й регу-лювати найважливіші суспільні відносини, зумовлює її провідне місце в системі законодавства будь-якої країни. Перед поточ-ним законодавством стоїть завдання конкретизувати й де-талізувати конституційні поло-ження. Кожна його галузь має своєю вихідною точкою те чи інше положення конституції. Наприклад, така широка й багато-гранна галузь, як трудове право, базується на статтях Конституції України, що закріплюють права на працю, відпочинок, підпри-ємницьку діяльність.

Провідне місце конституції в системі законодавства підкрес-люється її особливою, найви-щою юридичною силою, що знаходить свій вияв у цілому ряді положень.

1. Конституція виступає ба-зисом для поточного законодав-ства. Всі закони та інші нор-мативні акти мають випливати з конституції й не суперечити їй. Це прямо підкреслюється в ч. 2 ст. 8 Конституції України: «За-кони та інші нормативно-пра-вові акти приймаються на ос-нові Конституції України і по-винні відповідати їй».

2. Існує особливий, порівняно з усіма іншими законами, порядок прийняття, зміни та відміни кон-ституції. Про варіанти вияву Цієї властивості йшлося при роз-гляді гнучких та жорстких кон-ституцій.

3. Контроль за додержанням конституції здійснює особливий орган. В Україні — це Кон-ституційний Суд. Тільки до його компетенції належить вирі-шення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, Аналогічні органи є практично в усіх де-мократичних державах,