Реферат з правознавства

Правовий статус президенту України, адміністрація президента, РНБО

План

Правовий статус Президента України.

Порядок, умови обрання та припинення повноважень Президентка України.

Адміністрація Президента України.

Рада національної безпеки і оборони України.

У кожній державі існує інститут глави держави. Глава держави — це особа, яка формально посідає вище місце у структурі державних інститутів і одночасно здійснює функцію представництва самої дер-жави загалом.

Главою нашої держави є її Президент. Термін "президент" похо-дить від латинського praesidentis, що означає "той, хто сидить попе-реду". Пост президента у сучасному вигляді вперше виник у США в 1787 р. У Європі пост президента вперше було запроваджено у Франції та Швейцарії у 1848 р. На сьогодні у світі з більш як 180 країн — членів ООН понад 130 мають президента. Пост президента запроваджено майже в усіх незалежних державах, які утворилися після розпаду СРСР.

У світовій конституційній практиці статус президента визначаєть-ся по-різному. В одних країнах (Іспанія, Росія, Угорщина, Болгарія) президент, як і в Україні, є главою держави, в інших (Білорусь, Узбе-кистан) — главою держави та виконавчої влади. У конституціях ряду держав (Франція, ФРН) місце президента в системі державних органів чітко не визначено, зазначаються лише його повноваження. Значне поширення інституту президентства обумовлене тим, що пре-зидент уособлює державу, представляє її у міжнародних відносинах. Треба мати на увазі, що залежно від порядку обрання президента та обсягу його повноважень розрізняють президентські та парламентські республіки. Головна відмінність між ними полягає в тому, що у пре-зидентській республіці (СІЛА, Корея, Уругвай, Білорусь, Казахстан, Узбекистан) президент обирається народом і має широкі повнова-ження щодо формування уряду і забезпечення здійснення виконав-чої влади. У парламентській республіці (Австралія, Індія, ФРН) пре-зидент обирається парламентом, практично не має виконавчих по-вноважень, виконує виключно представницькі функції. Останнім часом набуває поширення напівпрезидентська республіка (Франція, Португалія, Болгарія). У ній президент обирається народом, але парла-менту надаються певні повноваження, пов'язані з контролем за діяльні-стю президента під час формування уряду і здійснення виконавчої влади.

У нашій державі пост Президента було запроваджено Законом України "Про застосування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного закону Украї-нської РСР" від 3 липня 1991 р. У Конституції України Президенту присвячено розділ V, який складається з 11 статей, що встановлюють порядок обрання Президента та основи його взаємовідносин з дер-жавними органами.

Конституція України визначає Президента як главу держави. Це дає право говорити про нього як про уособлення держави і держав-ної влади в цілому, а не якоїсь гілки влади. Основними напрямами діяльності Президента України як глави держави є забезпечення: 1) державного суверенітету; 2) територіальної цілісності України; 3) відповідності внутрішньої і зовнішньої політики держави визна-ченим у Конституції засадам; 4) прав і свобод людини.

Як глава держави Президент України виступає в ролі арбітра у разі виникнення непорозумінь між законодавчою і виконавчою гілка-ми влади, забезпечує єдність держави.

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. До кандидата у Президенти Конституція України висуває певні вимоги. Він повинен бути грома-дянином України і досягти 35 років. Встановлюючи це правило, Конституція виходить з того, що у такому віці людина вже має пев-ний життєвий досвід. Такий же вік передбачено для кандидатів у президенти в Росії, СІЛА, Білорусі, Узбекистані. У деяких державах для них встановлено вищий віковий ценз, наприклад, у ФРН, Бол-гарії, Литві - 40, в Італії - 50 років. Кандидат у Президенти пови-нен протягом 10 останніх перед днем виборів років проживати в Україні. Цей строк визнається необхідним для того, щоб орієнтува-тися в особливостях суспільного життя країни. Аналогічні норми містяться й у конституціях інших держав.

Кандидат повинен мати право голосу, володіти активним вибор-чим правом і не бути обмеженим у виборчих правах, володіти дер-жавною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більш як два строки поспіль. Водночас Конституція України не забороняє переобрання особи Президентом на третій строк після того, коли цей пост обіймала інша особа. Конституції держав світу підходять до встановлення можливих строків перебування особи на посту президента по-різному. Так само, як і в Україні, ця проблема, вирішується в Росії, ФРН, Молдові, Узбекистані. Конституція США обмежує президентство однієї особи виключно двома строками поспіль. Конституція Угорщини передбачає можливість переобрання президента тільки один раз. А в Італії та Франції можливості переобрання на пост президента конституційне не обмежуються.

Президенту забороняється мати інший представницький мандат, тобто бути членом якихось виборних органів, а також обіймати по-саду в державних або громадських органах та організаціях, займати-ся підприємницькою діяльністю. Ця заборона має на меті забезпечи-ти незалежність Президента від будь-яких державних і недержав-них структур. Водночас йому не забороняється займатися науковою і викладацькою діяльністю. У тих чи інших формулюваннях ана-логічні норми містяться у конституціях практично всіх країн, де передбачено пост президента.

Повноваження новообраного Президента починаються від моменту складання ним присяги народові, до якої його приводить на урочи-стому засіданні Верховної Ради Голова Конституційного Суду України. У присязі, текст якої закріплено у ст. 104 Конституції, Прези-дент України офіційно та урочисто присягає на вірність Україні, зобов'язується боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу, обстоювати пра-ва і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів, підносити авторитет України у світі. Конституції більшості держав