Соціальну державу, що не пов'язана безпосередньо з ідеями соціальної справедливості і соціального захисту, засвідчують певні взаємозв'язки між державою і соціумом, які виникають поза еконо-мічною сферою суспільного буття. Такі взаємозв'язки відображені в положеннях засадничих за змістом розділів (частин, глав) деяких конституцій. Частина з цих положень присвячена визначенню ролі держави стосовно духовної сфери суспільного буття (культура, мистецтво, наука, освіта тощо). «Рес-публіка заохочує розвиток культури, наукових і технічних досліджень, охороняє Історичну І художню спадщину наші» - передбачено в ст. 9 Конституції Італії. Згідно зі ст. 9 Конституції Португалії, за-хист культурної спадщини с одним з основних завдань держави. Подібні положення включено і до основних законів, прийнятих у постсоціалістичних і пострадянських країнах (Азербайджан. Білорусь. Вірменія, Польща і Туркменистан). Про відповідну роль держави нерідко йдеться в розділах консти-туцій, де зафіксовано права І свободи, зокрема так звані соціально-культурні права. Такий підхід най-більшою мірою характеризує конституційне регулювання суспільних відносин у країнах Латинської Америки. За приклад також слугують частини третя, четверта і п'ята ст. 54 Конституції України, якими визначено гарантії реалізації окремих соціально-культурних прав. Водночас в її статті 66 сформульовано обов'язок кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завда-ні ним збитки.
Соціальний характер держави засвідчують І положення, якими визначається роль держави стосовно збереження довкілля (навколишнього середовища). В основних законах Азербайджану, "Болгарії, Ві-рменії, Італії, Португалії. України та Хорватії відповідна роль держави констатується в їх засадничих розділах (частинах, главах), а в інших випадках — в розділах щодо прав і свобод у зв'язку з деклару-ванням права індивіда на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Прикметне, що в Португалії охо-рона природи і довкілля конституційне» визнана одним з основних завдань держави, а в Хорватії — однією з найвищих цінностей конституційного ладу. Проте унікальним можна вважати зміст ст. 16 Конституції України: «Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на те-риторії України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масш-табу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави». Об'єктивність цитованого припису не потребує коментарів.
У наведений спосіб визначається роль держави стосовно суспільних інститутів шлюбу та сім'ї, а також пов'язаних з ними станами дитинства, материнства та батьківства. Відповідна діяльність дер-жави є складовою здійснення її соціальної функції і також засвідчує соціальний характер самої дер-жави. Охорону (захист, підтримку) з боку держави шлюбу та сім'ї встановлено на рівні засадничих розділів (частин, глав) основних законів Азербайджану, Болгарії, Вірменії, Польщі та Угорщини. При цьому в Азербайджані та Вірменії конституції містять визначення сім'ї як «основного осередку сус-пільства». Прикладом, коли охорону шлюбу та сім'ї застережено за змістом конституційних положень, присвячених правам І свободам, є статті 51 і 52 Конституції України. Існують деякі інші сфери сус-пільного буття, де участь держави забезпечує їй соціальний характер.
Очевидно, що поняття соціальної держави не можна однозначно сформулювати за змістом кон-ституційного регулювання за умов різних країн. До того ж це поняття звичайно по-різному визнача-ється навіть дослідниками, які репрезентують одну країну. З іншого боку, в основних законах відо-бражені основні концептуальні підходи до визначення соціальної держави, що зумовлює подібність або хоча б порівнюваність їх відповідних положень і уможливлює узагальнення. Попри все, конститую-вання соціальної держави с закономірністю, спричиненою якісними змінами у суспільному бутті, які супроводжуються адекватним коригуванням державних функцій. Залишаючись здобутком розвинутого суспільства, соціальна держава об'єктивно сприймається як орієнтир там, де таке суспільство поки що відсутнє.