Курсова робота на тему:

“Міжнародно-правове регулювання боротьби зі зміною клімату”.

План

Вступ.

Міжнародні аспекти зміни клімату.

Причини та наслідки зміни клімату.

Особливості боротьби зі зміною клімату.

Міжнародно-правові засади боротьби зі зміною клімату.

Віденська конвенція про охорону озонового шару та Монреальський протокол про речовини, які руйнують озоновий шар.

Рамкова конвенція ООН про зміну клімату.

Міжнародно-правове регулювання викидів парникових газів.

Участь України у боротьбі зі глобальною зміною клімату.

Організаційні засади та національно-правові основи використання Україною міжнародно-правових зобов’язань у сфері зміни клімату.

Особливості використання Україною світового досвіду боротьби зі зміною клімату.

Висновок.

Список використаної літератури

Деякі аспекти глобальної зміни клімату в Україні. Збірник статей. – Київ, 2002р.

Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. Екоправо – Львів, 2002р.

Український інститут досліджень навколишнього середовища і ресурсів.

“Проблеми і стратегія виконання Україною Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату”. За редакцією доктора екологічних наук, професора В. Я. Шевчук. Київ – 2001р.

М. І. Щербань Зміна клімату Землі. Київ “Знання” 1978р.

Проблеми глобальної зміни клімату. Американсько-Українська Ініціатива з питань зміни клімату – Київ, - 2000р.

Необхідність міжнародно-правового регулювання охорони навколишнього середовища зумовлена тим, що природа не визнає державних кордонів. Проблеми зміни клімату, руйнування озонового шару, глобальними. Деякі унікальні природні комплекси, території і об’єкти, які особливо охороняються, знаходяться на території декількох держав, що потребує координації їх зусиль.

Природними передумовами міжнародно-правового регулювання охорони навколишнього середовища є обмеженість ресурсів та просторових границь біосфери. Соціально-економічними передумовами є зацікавленість держави і народів у справедливому розподілі природних ресурсів, необхідність поєднання економічного розвитку суспільства і збереження довкілля, забезпечення права громадян на сприятливе навколишнє середовище, яке проголошено у конституціях багатьох країн світу.

Міжнародне право навколишнього середовища є однією з найбільш молодих, динамічних і зростаючих галузей міжнародного права, що регулює відносини між державами у сфері охорони навколишнього середовища, раціонально використання природних ресурсів планети, забезпечення екологічної безпеки населення та сталого розвитку в ім’я теперішнього і майбутніх поколінь. Розвиток міжнародного права навколишнього середовища має значний вплив на міжнародне право загалом. Деякі з принципів і концепцій міжнародного права навколишнього середовища увійшли у предмет та понятійний апарат міжнародного публічного права. Активна правотворчість держав і міжнародних організацій у галузі охорони довкілля призвела до зростання нормативного матеріалу у цій сфері, який відзначається різноманітністю форм міжнародно-правового регулювання: договори, декларації, хартії, резолюції, програми дій.

Джерела міжнародного права навколишнього середовища можна поділити на 2 категорії: міжнародно-правові акти, що встановлюють принципи і норми (зване “тверде”, обов’язкове право) та акти, які містять рекомендовані норми, які впливають на суб’єктів міжнародного права своїм авторитетом (“м’яке” право). До першої категорії відносяться конвенції, договори, які підписані державами, а також принципи міжнародного права навколишнього середовища. До другої категорії відносяться декларації держав та рішення міжнародних конгресів, конференцій, міжнародних організацій.

У галузі охорони довкілля договори і конвенції відіграють найбільшу роль, але деякі принципові положення, які визначають генеральну лінію поведінки держав, закріплені в деклараціях та хартіях. Стокгольмська Декларація Конференцій ООН з навколишнього середовища (1972р.), Декларація Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992р.) підняли питання охорони довкілля на глобальний рівень та визначали основні принципи взаємодії держав у цій сфері. Вказані міжнародно-правові документи, незважаючи на їх необов’язковий характер, сприяють і заохочують держави до подальших дій, відображають тенденцію глобальної солідарності у розв’язанні планетарних проблем охорони навколишнього середовища і сталого економічного розвитку країн, але й визначення суттєвої ролі неурядових організацій у прийнятті екологічно значимих рішень. Декларація Ріо-де-Жанейро, підписана вищими посадовими особами 180 держав світу на всесвітньому самміті, впливає на світовий правопорядок, а її основні положення відображені у національному законодавстві багатьох країн.

2. Клімат будь-якої території Землі є важливим природним ресурсом, причому, практично невичерпним, але кожен з основних його параметрів характеризується деякою мінливістю. Нині спостерігається своєрідний парадокс – внаслідок науко-технічного прогресу технічне і енергетичне озброєння людини зростає, але її залежність від погоди і клімату не зменшується, а, навпаки, різко зростає.

В наш час велике значення має проблема вивчення тенденції зміни клімату Землі і окремих її регіонів, оскільки він виступає вирішальним фактором формування природних умов.

Розглядаючи питання про зміну клімату Землі необхідно розрізняти зміни природні, які можуть бути віковими, циклічними, з чергуванням потеплінь і похолодань, або ж поступовими змінами одного знаку – наростанням чи зниженням температур повітря, та антропогенні викликанні людською діяльністю, що супроводжуються зміною кліматоутворюючих факторів і їх взаємодію. Зміни клімату бувають регіональними, які охоплюють тільки певну частину нашої планети, певний регіон, або ж глобальними, характерними для всієї Землі.

Уся сукупність причин зміни клімату Землі ділиться на три групи залежно від їх впливу на основні кліматоутворюючі фактори – сонячну радіацію, земну поверхню і циркуляцію атмосфери.

2.1 Атмосфера є однією з умов життя на планеті. Крім того, що повітря необхідне для дихання живих істот і рослин, атмосфера поглинає короткохвильове і гамма-випромінювання з космічного простору, згубні для всього живого, ультрафіолетові промені.

Атмосфера має шарувату будову. З низу вгору змінюється склад, густина, температура повітря. Нижній шар – тропосфера – піднімається від поверхні Землі на 8 – 10 км в полярних широтах і на 16 – 18 км – в екваторіальних. В цьому прошарку зосереджено 80% всієї маси атмосфери. Тут утворюються всі природні явища – хмари, опади, вітри, зароджуються і затухаються циклони, магнітні аномалії, змінюється тиск.

Над тропосферою знаходиться стратосфера, яка сягає висоти до 55 км. Повітря в ній розріджене, небо набуває темно