вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів і зниження шкідливого впливу фізичних, хімічних та біологічних факторів;

забезпечувати безперебійну ефективну роботу та підтримання у справному стані споруд, устаткування і апаратури для очищення викидів та зменшення рівнів іншого шкідливого впливу;

здійснювати контроль за обсягом та складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря і рівнями іншого шкідливого впливу та вести їх постійний облік;

мати заздалегідь розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок аварійних ситуацій і несприятливих метеорологічних умов та вживати заходів для ліквідації причин та наслідків забруднення атмосферного повітря.

Серед запропонованих заходів зі зменшення викидів парникових газів і їх консервації, в першу чергу вуглекислого газу, особливе місце посідає такий екологічно безпечний і економічно виправданий захід, як розширене відтворення і збільшення продуктивності біомаси довговічних зелених насаджень, перш за все лісів.

Захист стабільності клімату є і залишиться в майбутньому одним із найважливіших політико-економічних завдань, що постали перед урядами розвинених країн. Якщо вже зараз не вжити необхідних заходів, зміни клімату матимуть далекосяжні і незворотні наслідки, такі як зміни меж природнокліматичних і рослинних зон, що суттєво вплине не тільки на традиційні форми ведення сільського господарства багатьох країн, але може негативно вплинути на виробництво продуктів харчування.

Ліси вкривають лише 15,6% території нашої держави, тобто Україна є малолісною і лісодефіцитною країною.

Сучасне поширення лісів в Україні є результатом впливу кліматичних, геологічних, ґрунтових і, перш за все, антропогенних факторів.

Основними напрямами ведення лісового господарства в Україні визначені:

збільшення лісистості території до оптимальної у всіх її природних зонах;

збереження біологічного різноманіття лісових екосистем;

підвищення стійкості лісових екосистем до негативних факторів середовища: зміни клімату і зростаючого антропогенного навантаження, лісових пожеж, хвороб та шкідливих комах;

раціональне, невиснажливе лісокористування з метою задоволення, в певній мірі, потреб в деревині внутрішнього ринку країни;

агролісомеліорація і степове лісорозведення.

Основними напрямками лісогосподарської діяльності щодо збільшення поглинання лісовими насадженнями вуглекислого газу є:

збільшення загальної площі лісових насаджень;

підвищення продуктивності біомаси лісових насаджень;

поліпшення охорони лісів від шкідників, хвороб та захисту їх від пожеж.

Транспортний сектор України включає залізничний, авіаційний, морський, річковий та автомобільний види транспорту. На забезпечення транспортних потреб народного господарства країни щорічно витрачається більше половини світлих нафтопродуктів, близько 5% котельно-пічного палива, 1% тепло енергії і близько 5% електроенергії від загального споживання палива та енергії в країні.

Викиди вуглекислого газу від транспортного комплексу в Україні складають 60.000т.

Головними напрямками розвитку транспортного господарства на перспективу є:

створення виробничих потужностей по випуску дизельних та газобалонних автомобілів малої та середньої вантажопідйомності;

розширення дизелізації автотранспортних перевезень;

оптимізація структури парку автомобілів та впровадження системи оптимального керування рухом громадського транспорту в великих містах;

використання на автотранспорті альтернативних видів палива (природного газу та метанолу).

Очищення повітря здійснюється за допомогою газоочисних установок, які складаються з одного або кількох газоочисних апаратів, допоміжного обладнання і комунікацій, здатних вловлювати шкідливі домішки із відхідних газів або вентиляційного повітря. У відповідності з правилами технічної експлуатації газоочисних і пиловловлюючих установок всі апарати за методиками очищення поділяють на багато груп.

3. Стурбованість із приводу глобальних змін клімату, стану озонованого шару та речовин, які руйнують озоновий шар відбулися:

1985р. Віденська Конвенція про охорону озонового шару;

1987р. Монреальський протокол про речовини, які руйнують озоновий шар.

У повітрі озону дуже мало, основна його маса сконцентрована на висоті 20 – 30 км. Озон утворює оболонку, яку називають “щитом” Землі. Товщина цього шару – лише кілька міліметрів. У малих дозах озон дуже корисний для живих організмів. Люди відчувають помітне поліпшення самопочуття при диханні “озоновим” повітрям після грози. Коли кількість озону значно збільшується, зростає захворюваність людей. Навіть невелике зменшення товщини озонового шару підвищує імовірність виникнення раку шкіри. Зниження цього шару в 2 рази призвело б до згубних наслідків для всіх живих істот на землі.

Озоновий шар, який знаходиться в нижній стратосфері, поглинає ультрафіолетове випромінювання сонця, захищаючи нашу планету від його згубної дії. Малі дози такого випромінювання корисні, вони сприяють утворенню в організмі людини вітамінів групи “D”, посилюють імунітет. Але у великих дозах це проміння здатне вбити будь-який живий організм, в тому числі й людини.

У публікації учених звучить тривога в зв’язку зі зменшенням озону в атмосфері, виникненням над Антарктидою і швидким розширенням зони з дуже низькою концентрацією озону, яку було названо “озоновою діркою”.

Велику небезпеку для озонового шару становили окисли азоту, що утворювалися при проведенні випробувальних ядерних вибухів. У Північній півкулі кількість озону зменшилась на 3 – 6%, але після того, як провідні ядерні держави домовилися про припинення ядерних випробувань в атмосфері, ця небезпека зникла.

Руйнується озон і при запусках балістичних ракет, адже при цьому утворюється дірка розміром кілька кілометрів, яка затягується дуже повільно.

Впливають на знищення озону хлор та його сполуки. До висот озонового шару піднімаються сполуки хлору, що викидаються хімічними заводами, а також побутові – фреони. В нижніх шарах вони залишаються інертними, ні з чим не вступають у реакцію. Під дією сонячного проміння в стратосфері фреон розпадається, вступаючи в реакцію з озоном, і як наслідок, руйнує його.

3.1 Однією з причин виникнення “озонової дірки” вчені вважають також особливості руху повітря в стратосфері над Антарктидою. Встановлено, що “дірка” існує два місяці (весною), коли існує навколо полярний вихор над Антарктидою.

Хлор є незаперечним руйнівником озонового шару. У повітрі його частково нейтралізують азотні сполуки, але над Антарктидою їх чомусь немає.

Вивчення причин виникнення