використання природних ресурсів здійснюються зако-нодавством України. 3аложно від рівня регулювання використан-ня природних ресурсів виділяють природні ресурси республіканського і місцевого значення. Закон України про охорону навколишнього при-родного середовища /стаття 39/ до природних ресурсів республікансько-го значення відносить: територіальні та внутрішні морські води, при-родні ресурси континентального шельфу то виключної /морської/ економічної зони; атмосферне повітря; підземні води; поверхневі води, що знаходяться або використовуються на-території понад одну область; лісові ресурси державного значення) природні ресурси в межах терито-рій і об’єктів природно-заповідного фонду республіканського значен-ня види тварин і рослин, занесені по Червоної книги; корисні копалини за винятком загальнопоширених. Усі інші природні компоненти, які законодавством України не віднесені до ресурсів республікансько-го значення, є природними ресурсами місцевого значення.
Залежно від еколого-економічної доступності використання природ-них ресурсів їх поділяють на потенційні, екологічно доступні, мобіль-ні й економічно доступні Потенційні природні ресурси - це су-купність фізичних природних ресурсів, які залягають в літосфері, гідросфері то атмосфері і можуть бути використані для потреб народного господарства і населення. Екологічно доступні природні ресурси - це частина потенційних природних ресурсів, яку можна використати для потреб народного господарство або населення без шкоди для навколишнього природного середовища. Мобільні природні ресурси - це частина екологічно доступних природних ресурсів, яка залишиться у споживачі після вирахування вимушених втрат природних ресурсів у процесі добування і транспортування. Економічно доступні природні ресурси – це частина мобільних природних ресурсів, яку можна ефективно використати для виготовлення промислової продукції та інших потреб. Тобто це та частина природного потенціалу, добування якої на застосування сучасних технологій дозволяє отримувати якісну і конкурентоспроможну продукцію.
За особливостями відтворення природні ресурси поділяють на відновлювані й не відновлювані. Відновлювані природні ресурси здатні поновлювати без втручання людини /шляхом самовідновлення/. До таких природних pесурсів можна віднести рослинність, тварин тощо. Повідновлювачі природні природні ресурси не відновлюються без втручання праці людини.
У складі: відновлюваних природних ресурсів особливе місце в економічному, соціальному і культурному розвитку людства займають лісо-ві./ З одного боку, це заноси цінної природно відновлюваної сировини, з другого - важливий фактор стабільності навколишнього природного середовища.
Залежно від специфіки природокористування природні ресурси поділяють на такі групи: разового споживання; безперервного споживання. ДО природних ресурсів разового споживання можна віднести тікомпоненти, які як природні ресурси спожива-ються /використовуються/ лише один раз. До них можна віднести вугілля, нафту, сланці, руди тощо. До природних ресурсів багаторазового споживання Доцільно включати компоненти природи, які використовуються декілька разів /наприклад, водні ресурси, рекреаційні, захисні та інші корисні функції лісу тощо/. До природних pеcypсів безперервного споживача можна віднести ті компоненти природи, якими користують-ся постійно /земельні ресурси, енергія сонця, вітру тощо/. Ці специфічні особливості природних ресурсів необхідно враховувати при плану-ванні! природокористування, економічній оцінці і платі /податках/.
2.Планування використання лісових ресурсів
Лісові ресурси, лк і Інші природні ресурси, відповідно о чин-ним законодавством України о державною власністю. У перспективі мірою розширення приватного сектора в економіці ліси на невеликих ді-лянках надаватимуться /продаватимуться/ фермерам і працівникам лі-сового господарства у приватну власність. Однак передача окремих ділянок лісу в приватну власність не означає безконтрольність у лі-сокористуванні: державне регулювання лісокористування буде здійсню-ватися і в приватному секторі, головним чином за рубкою лісу і сто-ном насаджень і земель.
У більшості розвинених країн світу значна частка лісів перебуває у приватному секторі. Так, у Швеції вона становить 75%, Іспа-нії і Фінляндії - 70, Англії - 67, Франції - 64, США - 61,2, Норве-гії - 61, Японії – 58,1, Німеччині – 10%. Але нагляд за цими лісами здійснюють спеціальні державні служби - дирекції лісів.
У більшості промислова розвинених країн складаються перспектив-ні плани /державні програми/ відтворення і використання лісових ре-сурсів. Ток, у Фінляндії по у 70-х роках була складена програма ви-користання лісових ресурсів, яки передбачила до 2000 року забезпе-чити комплексно використання біомаси, відведеної в рубку /включаю-чи пеньки і коріння/. Досвід складання комплексних програм відтво-рення 1 використання лісових ресурсів є і в Україні. Так, ще у 1981 році були складена комплексна програма відтворення і викорис-тання лісових ресурсів "Ліс". Незважаючи на численні недоліки цієї програми, вона у цілому відіграла конструктивну роль у розвитку лі-сового господарств України. Місце програми "Ліс" повинні зайняти більш ґрунтовні програми розвитку лісового господарства. Складання нової, досконалішої програми розпитку лісокористування в Україні повинно бути покладено на Укрдоржліспроект, Міністерство лісового господарства та науково-дослідні Інститути. При цьому до складання концепції такої програми повинні бути залучені провідні економісти. України.
Програми розвитку лісокористування в Україні повинні передба-чати: підвищення лісистості території України; створення плантацій деревної і не деревної рослинності; комплексне використання лісосировинних ресурсів.
Для організації ефективного використання лісових ресурсів необхідно мати достатню інформацію про них, яка дозволила б приймати ґрунтовні рішення щодо покращення лісокористування у межах як окремих підприємств, так і регіонів. При цьому необхідно враховувати те, що перехід до ринкової економіки передбачає, з одного боку, упрощення звітності і планування, з другого, розширення потоку корисної інформації, необхідної для обґрунтування планів і проектних рішень. При цьому необхідно повністю автоматизувати процес її надходження і переробки за допомогою високоефективних ЕСМ.
Для аналізу і планування використання лісових ресурсів застосовується система показників. У складі цих показників ними виділена група, яка характеризує обсяги відпусту окремих компонентів лісових ресурсів. Так, для планування відпуску ресурсів деревного походження (деревини, кори, зелені) використовуються такі показники: об’єм відпуску деревної зелені; об’єм відпуску кори; розрахункова лісосіка; об’єм відпуску деревини.
Незважаючи на важливо економічне і