речовин на 2004 - 2030 рокиПрограма припинення виробництва і використання озоноруйнуючих речовин на 2004 - 2030 рік, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1996 № 1274. Доступна з: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
Згідно з документом, першочерговій заміні підлягає холодильне устаткування і устаткування для кондиціонерів в таких секторах як побут, торгівля, промисловість, переробка і зберігання продуктів харчування, транспорт.
Результати аналізу свідчать, що це стосується в першу чергу підприємств торгівлі і промисловості, на долю яких припадає майже 70% об'єму річних потреб в ОРР.
В процесі забезпечення переходу підприємств на використання озонобезпечних замінників і технологій передбачається до 2006 року скоротити на 35% використання хлорфторвуглеводнів до 2008 року -- на 65%, до 2010 -- на 85%, до 2014 -- на 100%.
До 2005 року на 5% передбачено знизити використання галонів, до 2008 -- на 20%, до 2010 -- на 30%, до 2015 -- до 55%, до 2020 -- на 80%, до 2030 -- на 100%.
В цілому протягом 26 років на виконання програми планується виділити 3 925 млн. грн. в цінах 2003 року.
Україна ратифікувала Конвенцію про транскордонне забруднення повітря на великі відстані у 1980 році, і для неї Конвенція набула чинності в березні 1983 року. Для підготовки звіту України про виконання Конвенції щорічно надається інформація про викиди сполук сірки, оксидів азоту, аміаку, летких органічних сполук, вуглеводнів і важких металів в цілому, а також з деталізацією по квадратам сітки ЕМЕП і оцінки переносу забруднювачів повітря на великі відстані.
Конвенція про охорону озонового шару ратифікована Україною в 1986 році, Монреальський протокол – в 1988 році. Для виконання цієї Конвенції постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1996 року № 1274 затверджена програма призупинення в Україні виробництва і використання ОРР. Термін переходу України на озонобезпечні технології був перенесений на її прохання з 1996 року на 1999 Международное сотрудничество в области экологии и управления природопользования//Таврический Национальный Университет. Наука в Крыму. Вопросы Развития Крыма. Выпуск 10. Доступний з: http://www.crimea.edu/crimea/ac/10/3_27.html.
Ввіз в Україну і вивіз ОРР здійснюється в особливих випадках. З метою забезпечення виконання Віденської конвенції 1985 року і Монреальського протоколу Кабінет Міністрів України встановив, що ввіз в Україну і вивіз з України озоноруйнуючих речовин здійснюється винятково:
в особливих випадках їх використання, згідно з відповідними рішеннями, прийнятими на нарадах сторін Монреальського протоколу;
у випадку їх використання як сировини для виробництва інших хімічних речовин; у випадку здійснення через територію України транзитних перевезень з держав і в держави, які є сторонами Монреальського протоколуИнформационное агенство ИАЦ "ЛІГА", 2005. Доступний з: http://www.liga.net/news/show/?id=39643.
В 1997 р. ГЕФ ухвалив грант на суму 23,3 млн дол. для підтримки проекту реалізації Національної програми вилучення з використання озоноруйнуючих речовин (ОРР). Його впровадження розпочато в 1998 р. Проектом передбачено надання необхідної технічної допомоги для передачі технологій, пов'язаної з використанням в домашніх умовах холодильних агентів, які мають незначний вплив на глобальне потепління; а також для інституційного зміцнення Озонового офісу, який виконуватиме функцію впроваджувального центру проектуНаціональна доповідь України про стан навколишнього природного середовища за 1998 рік. Доступна з: http://menr.gov.ua/index.php?menu_id=229 .
В 1998 р. Україна отримала допомогу від ЮНІДО на проект по обслуговуванню холодильного сектору, який передбачено здійснити у співпраці з Чеською Республікою. За цим проектом 35 сервісних центрів буде забезпечено обладнанням для збирання й повторного використання ОРР.
Україна відслідковує ОРР через систему регіональних органів контролю за користувачами ОРР. Імпортно-експортні операції ОРР і товарів, що вміщують ОРР, підлягають ліцензуванню. В 1998 р. була створена Всеукраїнська Асоціація користувачів холодильних агентів. Ця Асоціація сприяє поширенню інформації про міжнародні стандарти і технології.
Україна також здійснює регіональне співробітництво в межах цього співробітництва делегація України взяла участь у роботі 4-ої Міністерської Конференції "Довкілля для Європи" (Орхус, червень 1998 р.), на якій було підписано важливі для України документи такі як Протокол про стійкі органічні забруднювачі та Протокол про важкі метали до Конвенції про транскордонне забруднення повітря на значні відстані, Стратегію вилучення використання етилованого бензину до 2005 р. Національна доповідь України про стан навколишнього природного середовища за 1998 рік. Доступна з: http://menr.gov.ua/index.php?menu_id=229
.
Прикладом двосторонніх договорів може бути Угода між урядом Російської Федерації і Урядом України про співробітництво в сфері охорони навколишнього середовища 1995 року. За цією Угодою Сторони співпрацюють в таких напрямках:
організовують спільний моніторинг стану навколишнього середовища в прикордонних районах,
здійснюють узгоджені природоохоронні заходи із забезпечення ведення екологічно безпечного сільського господарства в прикордонних районах,
інформування про загрозу значного транскордонного забруднення території однієї із Сторін і про прогнози його забруднення та інші подібні заходи.
Стаття 4 Угоди передбачає вжиття Сторонами заходів із врегулювання питання відповідальності у випадку транскордонного впливу, яке завдає шкоди здоров'ю населення і навколишньому середовищу.
Угода між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища 1994 року передбачає співробітництво за такими напрямками:
проведення спільної експертизи проектів господарської діяльності в прикордонних районах;
взаємне оперативне інформування про випадки, які створюють загрозу значного забруднення навколишнього середовища однієї з Сторін і про прогнози його розповсюдження.
Стаття 4 угоди передбачає що Сторони негайно і повно інформують одна одну про промислові аварії, стихійні лиха і інші небезпечні ситуації на своїй території, що створюють загрозу забруднення навколишнього середовища, а також надають необхідну допомогу по ліквідації їх наслідків. Відшкодування збитків, заподіяних транскордонними впливами, має регулюватися цивільним законодавством Сторін.
Існують також інші угоди в яких є положення присвячені