Матеріали чи вказівки можуть бути надані в Комітет Стороною чи Сторонами будь-якого з протоколів; Стороною, яка приходить до висновку про те, що вона не в змозі виконувати свої зобов'язання в рамках протоколу; чи секретаріатом, коли йому стає відомо, особливо в результаті огляду національних доповідей, про випадки можливого недотримання. В ході виконання своїх функцій, Комітет може запитувати через секретаріат додаткову інформацію, стосовно питань які ним розглядаються; організовувати на прохання зацікавленої Сторони збір інформації на території даної Сторони; і розглядати будь-яку надану йому секретаріатом інформацію з питань дотримання протоколів Hunter D., Salzman J., Zaelke D. International Environmental Law and Policy. – New York.: Foundation Press, 1998. P. 537. .

Комітет повинен щорічно надавати Виконавчому органу доповіді і рекомендації, які стосуються випадків недотримання. Сторони Протоколу, які проводять наради в рамках Виконавчого органу, розглядають доповідь і рекомендації Комітету і приймають рішення про вжиття заходів. Ці заходи повинні носити недискримінаційний характер, повинні бути розраховані на те, щоб забезпечувати повне дотримання Протоколу, і повинні сприяти Стороні в дотриманні Протоколу. Слід, однак, зазначити, що в даному рішенні не визначений комплекс заходів, які можуть бути вжиті по відношенню до Сторони, яка не дотримується Протоколу.

Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані була першою екологічною угодою підписаною і Сходом і Заходом, і можливо навіть сприяла зменшенню напруги Холодної війни в Європі. Через своє визначення "забруднення повітря" конвенція була однією з угод які стосувались забруднення, які поширюють свій захист за межі прямого впливу на здоров'я людини до впливу на екосистему. Конвенція застосовується до всіх випадків "транскордонного забруднення повітря на великі відстані" в частині, що базується на тому чи джерело є таким віддаленим "що в цілому неможливо визначити частку окремих джерел чи груп джерел викидів" Hunter D., Salzman J., Zaelke D. International Environmental Law and Policy. – New York.: Foundation Press, 1998. P. 537..

Під час переговорів США наполягали на застосуванні технічних стандартів (таких які вимагають від компаній використання "найбільш доступних технологій"), що протирічило підходу транскордонному обмеження викидів (воно було направлено на створення графіків обмеження викидів до рівня певного базового року). Сполучені Штати побоювались, що будуть покарані за те, що впроваджували контроль за такими технологіями в той час як велись переговори. Коли обговорювалось те, до якої межі потрібно знизити викиди, США наполягали, на взятті за базовий як можливо раніший рік, щоб таким чином отримати певні переваги за зменшення викидів, яких вони вже досягли за національним правом. В результаті Конвенція передбачає, що держави будуть досягати прогресу "шляхом використання найкращої наявної і економічно прийнятної технології і маловідходної і безвідходної технології." (Стаття 6), Протоколи, тим не менше, передбачають стандарти, які базуються на застосуванні найприйнятніших технологій і використання графіків та інших відповідних заходів. Конвенція з протоколами, таким чином, передбачає хороші можливості для застосування різноманітних потенційних засобів, за допомогою яких можна зменшити забруднення повітря.

Якби Конвенція приймалась сьогодні, її б назвали рамковою. Взагалі вона встановлює досить слабкі матеріальні норми, але передбачає наукове співробітництво і координацію; інституціоналізує консультації і обмін інформацією між Сторонами; і що напевне найбільш важливо, - встановлює спільну програму моніторингу і оцінки забруднення повітря в Європі (ЕМЕП). ЄЕК ООН повернулась до Конвенції як до рамкової для розробки спеціальних протоколів в результаті було розроблено Протокол 1984 року про довгострокове фінансування Спільної програми моніторингу і оцінки переносу забруднювачів повітря на великі відстані в ЄвропіШемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии. - К.: Наукова думка, 1989. С. 250..

Основні функції ЕМЕП відображені в статті 9 Конвенції "Договірні Сторони надають важливого значення необхідності виконання існуючої "Спільної програми спостереження і оцінки розповсюдження забруднювачів повітря на великі відстані в Європі" (надалі ЕМЕП)... ". На практиці ЕМЕП забезпечує наявність в сторін конвенції поточних наукових даних стосовно забруднення повітря на континенті, що полегшує переговори та застосування різноманітних протоколів.

З початку свого створення ЕМЕП фінансувалась ЮНЕП і добровільними внесками урядів. Через те, що термін фінансування ЮНЕП збігав у 1984 році, сторони підписали протокол про довгострокове фінансування ЕМЕП.

Згідно з протоколом всі Договірні сторони Європи повинні робити щорічні внески Добровільні внески можуть робити також ті Сторони протоколу, чия територія лежить поза межами дії ЕМЕП. Франція, Німеччина, Об'єднане королівство і Росія є найбільшими вкладниками фонду.

Протокол про контроль за викидами оксиду азоту чи їх транскордонними потоками

Протокол передбачає широке коло можливостей для регулювання викидів NO2. Протокол встановлює контрольні цифри, і розклад для замороження викидів на рівні 1987 року. Він також конкретизує технологічні стандарти, включаючи, наприклад, вимогу зробити доступним безсвинцевий бензин. Протокол передбачає збір сторонами інформації для застосування підходу "критичного навантаження". Визначення цього підходу дається в Статті 1 п. 7 Протоколу до Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані стосовно контролю за викидами двооксиду азоту чи його транскордонного переміщення. "Критичне навантаження" означає кількісну оцінку впливу одного чи кількох забруднюючих речовин, нижче якого, згідно сучасному рівню знань,