Протокол про контроль за викидами летких органічних сполук чи їх транскордонними потоками

Леткі органічні сполуки (ЛОС) випускаються значною кількістю різноманітних виробництв, а також засобами пересування. Під дією сонячного світла леткі органічні сполуки сприяють утворенню приземного озону та смогу. Приземний озон шкідливо впливає на здоров'я людей, особливо дітей і тих хто хворіє на астму, ЛOC самі по собі є токсичними Hunter D., Salzman J., Zaelke D. International Environmental Law and Policy. – New York.: Foundation Press, 1998. P. 538.. Протокол так само як і протокол щодо NO2 містить великий вибір способів регулювання передбачаючи як процентне зменшення так і введення технічних стандартів. Протокол має на меті скоротити викиди двома шляхами, встановленими в статті 2. Перший пропонує кілька можливостей з яких держави можуть вибирати - заморозити чи зменшити викиди. Другий передбачає застосування технічних методів контролю за стаціонарними та мобільними джерелами викидів. Це стало відображення досягнутого компромісу між позицією Європейських країн, які пропонували фіксоване процентне зменшення і позицією США, які пропонували використання "найбільш доступної технології".

Можливо найбільш важливим аспектом цього протоколу є те, що він дає можливість країнам з різними економічними умовами і потенціалом транскордонного забруднення досягнути зменшення викидів таким шляхом, який їм найбільше підходить.

Одним із таких шляхів є визначення зон регулювання приземного озону (ТОМА), і зменшити викиди на 30 відсотків тільки в цих зонах. При цьому всі держави, які підписали протокол мають дати згоду на визначення цих зон, які перелічені в Додатку 1 і, по-друге, країни, що вибирають цей підхід повинні зменшити загальнонаціональний рівень викидів так, щоб він не перевищував рівень 1988 року. При підписанні протоколу Україна вибрала саме цей підхід і зазначила межі цих зон Hunter D., Salzman J., Zaelke D. International Environmental Law and Policy. – New York.: Foundation Press, 1998. P. 539..

Викиди двооксиду сірки регулюють два протоколи: (Протокол про скорочення викидів сірки чи їх транскордонними потоками, і Протокол про подальше скорочення викидів двооксиду сірки. Потреба в підписанні другого протоколу виникла через те, що перший не призвів до скорочення кислотних опадів. Другий протокол передбачає застосування підходу "критичного навантаження". Для впровадження цього підходу континент був поділений на зони 150 км на 150 км. критичне навантаження для кожної зони опираючись на характеристику ґрунтів та інші фактори. Потім було визначено відносний рівень викидів двооксиду сірки для кожної країни з кожної зони. Застосування цього підходу є технічно складним, тому що він повинен базуватись на наукових даних, які складніше отримати, ніж, наприклад, у випадку з підходом який базується на застосуванні найкращої доступної технології Hunter D., Salzman J., Zaelke D. International Environmental Law and Policy. – New York.: Foundation Press, 1998. P. 542..

Хоча ставлення держав до забруднення повітря взагалі і конкретно до транскордонного забруднення через атмосферу, недвозначно негативна, кількість угод, укладених в цій сфері, ще дуже обмежена. Окрім згаданої конвенції існує ще й договір 1978 р. між Польщею і Чехословаччиною про охорону атмосферного повітря в прикордонних районах. Договірні сторони зобов'язались по мірі розвитку технічного прогресу проводити технічні та організаційні заходи, направлені на поступове покращення якості повітря в прикордонній зоні. Передбачено комплекс заходів як правового так і технічного характеру, які направлені на реалізацію цього зобов'язання.

Певний інтерес уявляє собою Угода 1982 р. про кислотні опади, укладена американським штатом Нью-Йорк і канадською провінцією Квебек. Хоча основною метою цієї угоди є "забезпечення координації зусиль Квебеку і штату Нью-Йорк з покращення розуміння окислення навколишнього середовища", в ній міститься зобов'язання сторін "підготувати узгоджені заходи із здійснення впливу на національному рівні з метою прийняття рішень для зменшення емісії кислотоутворюючих забруднювачів" (ст. 2.5).

1.3 Міжнародно-правове регулювання викидів парникових газів атмосферного повітря

Середня температура на планеті підвищується. Про це свідчать дані, зібрані метеостанціями всієї планети. Найбільш ймовірною причиною цього вчені вважають збільшення у атмосфері викидів парникових газів.

До парникових газів належать двооксид вуглецю (вуглекислий газ), метан, закиси азоту, хлорфторвуглеводні, та деякі інші гази. Парниковими ці гази називають через їх здатність поглинати теплові промені, що в результаті призводить до виникнення парникового ефекту.

Парниковий ефект – тут – атмосферний ефект, що виникає внаслідок поглинення тепла парниковими газами. Сонячні промені досягають поверхні Землі, частина з них поглинається, інша відбивається у космічний простір. Нагріта поверхня Землі випромінює невидимі теплові (інфрачервоні) промені, в результаті чого охолоджується. Парникові гази поглинають інфрачервоні промені, затримуючи тепло у атмосфері Павелко А. В. Що таке глобальне потепління?//Вісник екологаічної адвокатури. – 2004, №26. .

Збільшення кількості у атмосфері парникових газів, і, особливо, вуглекислого газу, зафіксовано по всій планеті. Вперше тривожні відомості були отримані від дослідників, що проводили спостереження на вершині гавайського вулкану Мауна Лоа.

Протягом XX ст. Середня температура на планеті підвищилась на 0,8°С , у Європі на 1,2°С. Такі темпи без перебільшення можна вважати катастрофічними, адже такі зміни відбуваються значно швидше ніж природні. За прогнозами вчених через 100 років температура на планеті збільшиться на 3,5 – 5,5°С. При цьому підвищення температури не буде скрізь однаковим. Найбільше температура підніметься у полярних районах, яким буде завдано найпотужнішого удару, значно менше вона зміниться в екваторіальній і тропічній зонах.

Глобальне потепління характеризується не лише підвищенням температури, існують й інші його ознаки: прискорення танення льодовиків (так майже зник льодовик