Принципи правопорядку — це відправні засади, незаперечні вимоги, що формують правопорядок і є основою його існування та функціонування.

До принципів правопорядку можна віднести принципи за-конності. Однак, зважаючи на те, що правопорядок є самостій-ною якісною визначеністю, слід виділити його специфічні прин-ципи.

1. Принцип конституційності — підпорядкування норматив-ним положенням конституції та забезпечення її реалізації. Тео-ретична конституція (те, що має бути) покликана стати практи-чною конституцією (те, що є насправді), тобто усталеним по-рядком життя.

2. Принцип законності — створення якісних законів та їх су-воре додержання. Законність — головна умова встановлення правопорядку.

3. Принцип системно-структурної організації — наявність цілі-сності і структурності як необхідних властивостей, що дозволя-ють злагоджено діяти всім елементам громадянського суспільст-ва і правової системи держави.

4. Принцип ієрархічної субординації та підпорядкування — ви-являється в точній співпідпорядкованості органів держави, по-садових осіб, нормативних актів за юридичною силою, а також актів застосування норм права і т.д., які забезпечують упорядко-ваність їх зв'язків.

5. Принцип соціальної (в тому числі правової) нормативності — виражається в необхідності діяльності суспільства, яка впоряд-ковує, і особливо суб'єктів правотворчості за допомогою соці-альних, головним чином правових, норм. Правова норматив-ність є основою і засобом упорядкування.

6. Принцип справедливості і гуманізму — базується на високих моральних підвалинах, поважанні прав людини, її гідності і честі;

7. Принцип підконтрольності — наявність повсюдного, загаль-ного та універсального контролю, здійснюваного громадянсь-ким суспільством, його структурами, державою в особі її різних органів, громадянами.

8. Принцип державного забезпечення, охорони і захисту — ви-ражається в реальних засобах гарантування прав учасників пра-вопорядку, функціонування правової системи, досягнення за-конними засобами прав, свобод, обов'язків та ін.

Правопорядок, законність і демократія є взаємозалежними.

Правопорядок — це законність у дії, якщо поведінка суб'єктів є правомірною. В Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не пе-редбачено законодавством. Законність — засіб встановлення правопорядку. Результатом зміцнення законності є вищий рі-вень правопорядку [1, ст. 19].

Правопорядок — основа демократії, найважливіша умова реа-лізації інститутів демократії, які розвиваються на основі всебіч-ного зміцнення законності. Рівень розвитку правопорядку — мі-рило свободи особи, гарантованості її прав, свобод, законних ін-тересів, виконання обов'язків і здійснення відповідальності. Демократія неможлива без законності і правопорядку: без них вона перетворюється на хаос, зловживання правом. Без демок-ратичних механізмів та інститутів законність і правопорядок не матимуть соціальної та гуманістичної цінності, не принесуть людині і суспільству користі. Лише завдяки демократичним ме-ханізмам, інститутам, нормам можна легітимне змінювати нор-мативно-правову основу суспільства і затверджувати в ньому законність і правопорядок.

Підсумовуючи наведене, можна сказати, що правопорядок є реальне повне і послідовне здійснення всіх вимог законності, прин-ципів права, насамперед реальне і повне забезпечення прав людини. Це вінець (кінцевий результат) дії права [7, ст. 370-371].

Розділ ІІІ. Роль держави в підтриманні законності та правопорядку в суспільстві

3.1. Державна дисципліна

Дисципліна пов'язана з діяльністю (поведінкою) особи. В ній відбиваються:

1) вимоги суспільства до індивідів і колективів;

2) соціальна оцінка поведінки людини з погляду її відповід-ності інтересам суспільства, законності, правовій культурі. Види дисципліни:*

державна — виконання державними службовцями вимог, що ставляться державою;*

трудова — обов'язкове додержання учасниками трудового процесу встановленого розпорядку;*

військова — додержання військовослужбовцями правил, вста-новлених законами, військовими статутами, наказами;*

договірна — додержання суб'єктами права договірних зобо-в'язань;*

фінансова — додержання суб'єктами права бюджетних, по-даткових та інших фінансових розпоряджень;*

технологічна — додержання технологічних розпоряджень у

процесі виробничої діяльності та ін [8, ст. 209].

Державна дисципліна — це режим панування закону у взає-мовідносинах органів держави, посадових осіб, інших уповнова-жених суб'єктів, який ґрунтується на вимогах до кожного су-б'єкта виконувати свої обов'язки, не перевищувати своїх повно-важень, не посягати на права, не зачіпати інтересів інших суб'єктів, проявляти ініціативу і відповідальність у дорученій справі.

Державна дисципліна, законність і правопорядок тісно по-в'язані між собою, тому що державна дисципліна неможлива без додержання і виконання законів і свідомого позитивного став-лення державних службовців до встановленого правопорядку.

Однак між законністю і дисципліною є відмінності у змісті та місці в системі правового регулювання.

З погляду права законність є основою дисципліни, але дисципліна — не тільки правове, а й соціальне явище. Вона не вичерпується законністю. Якщо законність означає точне і не-ухильне додержання закону, то дисципліна припускає ще й ак-тивність, ініціативу в роботі.

Поняття дисципліни ширше за поняття законності щодо нормативного забезпечення. Державна дисципліна забезпечується як правовими нормами, так й іншими соціальними нормами, особливо нормами моралі. В основі державної дисципліни ле-жать виконавча дисципліна, сумлінне ставлення посадових осіб до виконання покладених на них обов'язків.

Дисципліна і законність мають різні результати дії. Ре-зультат законності — правопорядок. Результат дисципліни — громадський порядок.

Державна дисципліна реалізується в сфері здійснення функ-цій держави, її органів, установ, підприємств, її види: планова, фінансова, службова дисципліна та ін.

Трудова дисципліна — показник як ставлення громадянина до виконання службових обов'язків, так і роботи кожної з дер-жавних структур. У чинному трудовому законодавстві передба-чені загальні вимоги дисципліни, пов'язаної з виконанням пра-вил внутрішнього трудового розпорядку: своєчасно приходити на роботу, додержуватися встановленої тривалості робочого дня, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, своє-часно і точно виконувати розпорядження адміністрації та ін. Ці норми і вимоги не можуть охопити всі сторони виробничого процесу. Тому в трудовому законодавстві визначається додатко-ве коло обов'язків працівників, що пов'язані з додержанням тех-нологічної