Для підвищення ефективності дисципліни важливими є: застосування заходів заохочення з метою розвитку спону-кальних факторів (оголошення подяки, видача премії, нагород-ження цінним подарунком, почесною грамотою, подання до нагородження орденами і медалями, званнями, матеріальна ви-нагорода); накладення заходів юридичної відповідальності (звільнен-ня, депреміювання, пониження на посаді та ін.).

3.2. Зміцнення законності у правозастосовчому процесі

Реформування правової системи України, зо-крема її законодавства, вимагає подальших те-оретичних досліджень, ключових категорій у юри-дичній науці. Зокрема, це стосується дальшого аналізу проблеми співвідношення законності і правозастосовної діяльності. Цим проблемам у юридичній науці приділено досить значну увагу. Однак останнім часом, незважаючи на значні змі-ни у правовій системі України, вказане питання стало менше цікавити дослідників. Завданням да-ної статті є спроба розкрити окремі теоретичні проблеми забезпечення законності у правозастосовному процесі. Адже завдання демократизації Української держави, подальший розвиток ринко-вих відносин, формування правової держави пе-редбачають інтенсивну роботу, пов'язану з вдос-коналенням законодавства та практикою його за-стосування, де основним принципом цієї діяльно-сті є законність. Законність належить до основних категорій юридичної науки, займає провідне міс-це у її понятійному апараті. Значення даного по-няття у тому, що воно припускає прямий, безпо-середній вихід теоретичних досліджень на практи-чний рівень [2, ст. 61].

Законність у юридичній літературі визнача-ється по-різному: як суворе, неухильне дотриман-ня і виконання законів всіма органами держави, всіма установами і громадськими організаціями, посадовцями і громадянами; як режим неухильно-го виконання законів і заснованих на них право-вих актів, що виражають волю суспільства; як принцип права, що полягає у вимогах суворого і неухильного дотримання всіма суб'єктами законів і заснованих на них підзаконних актів; як відповідність нормам права діяльності учасників суспі-льних відносин тощо.

У сучасних уявленнях законність виступає як метод здійснення влади і управління, форма дер-жавного керівництва суспільством, конституцій-ний принцип діяльності всіх органів держави, гро-мадських організацій, посадовців і громадян, не-від'ємний елемент демократії, політико-правовий режим, соціальний стан, основа нормативного життя суспільства, його функціонування, вимога суворо дотримуватись, виконувати, застосовувати закони; найважливіша ланка правової системи.

Найповніше об'ємне визначення законності, на наш погляд, дано Н.Вопленком, який вважав, що це «реалізована у режимі... демократії система ідеологічних, психологічних і юридичних вимог правомірної поведінки всіх громадян, посадовців, органів держави і громадських організаційні. Таке визначення дозволяє побачити всю багатоаспектність даної правової категорії, її багато-значність і важливість.

З урахуванням мети статті слід визначитися стосовно питання вимог законності до правозастосовного процесу, в цілях вироблення практичних рекомендацій для підвищення його ефективності, усунення дефектів названої діяльності.

Тут слід вести мову про заходи і вимоги, які впливають на відповідність правозастосовної дія-льності існуючим законодавчим актам. І пробле-ми зміцнення законності, на нашу думку, слід розглядати відповідно до структури механізму правозастосування, оскільки до кожного його елеме-нта висуваються особливі вимоги.

Аналізуючи питання про шляхи і засоби впро-вадження режиму законності у правозастосуванні [2, ст. 62].

Правозастосовне рішення, оформлене у ви-гляді відповідного юридичного акта, повинно ви-носитися кваліфікованим, уповноваженим на те суб'єктом. Перевантаження роботою співробітни-ків правоохоронних органів впливає на якість їх діяльності. Безперечно, що правозастосовне рі-шення повинно виноситися особою, яка має до-статню теоретичну і практичну підготовку, квалі-фікацію і професійні якості. Це можна розгляда-ти як одну з вимог законності до правозастосов-ного процесу. Незважаючи на те, що законне пра-возастосовне рішення може бути винесене й осо-бою недостатньо кваліфікованою, це носитиме одиничний, не системний характер, а, отже, необ-хідно прагнути до підвищення майстерності і до-свіду працівників.

До питання зміцнення законності у правозастосовному процесі слід віднести також створен-ня належних, реальних умов для здійснення зазна-ченої специфічної діяльності.

Тут необхідна належна правозастосовно-законодавча база, що, у свою чергу, потребує швидко-го подальшого оновлення всієї системи законодав-ства відповідно до принципів справедливості, до-тримання і поваги прав та свобод громадян. В умовах демократичної правової держави закон-ність передбачає єдність її зовнішнього боку (стро-ге виконання законів) і внутрішнього (наявність правових законів). Тому категорія «законність» повинна відображати не тільки процес застосуван-ня законів, а й забезпечення видання суто право-вих законів, тобто процес законотворчості. Цей шлях найбажаніший, але вимагає трива-лого часу і постійного контролю за правильним віддзеркаленням у праві суспільних відносин [2, ст. 63].

Висновки

На сам кінець, я вважаю, що можна зробити короткі висновки по даній темі курсової роботи.

Отже, законність як вимога звернена до всіх суб'єктів права; й саме їх сукупними зусиллями і створюється згадане соціальне середовище. Водночас законність виступає передумовою реалізації їх власних суб'єктивних прав та законних інтересів.

Ця думка концентровано виражена в словах, що належать ста-родавньому римському політичному діячеві, оратору й філософу Марку Туллію Цицерону: "Щоб бути вільним, необхідно підкорятися законам".

Режим законності забезпечує правопорядок. Правопорядок - це такий стан суспільних відносин, який є сукупним результатом фак-тичного здійснення юридичних норм в умовах законності. Правопо-рядок - це законність у дії, це реалізована законність.

Правопорядок - ємне поняття. Його різновиди багатоманітні: гро-мадський правопорядок (у громадських місцях), виробничий, трудо-вий, військовий, навчальний та ін.

Правопорядок виключно важливий у будь-якій сфері виробничо-го й взагалі суспільного життя. Не є винятком комерційна й банківсь-ка діяльність, торгівля й громадське харчування тощо. Хоча ці галузі, як раніше, в умовах колишньої "соціалістичної" країни, так і тепер, були і є особливо уразливими саме з погляду законності й правопо-рядку.

Правопорядок своїми неодмінними, необхідними передумовами має:

1. Досконале законодавство, що відображає потреби й інтереси громадян і суспільства, регулює відповідно до них суспільні відносини.

Сучасна практика парламенту - Верховної Ради України - як законодавчого органу переконливо й яскраво свідчить, наскільки це складна справа - законотворення, яке адекватно відбивало б нові умови життя суспільства;

2.