Контрольна робота

з правознавства

1. Суб’єкти та об’єкти цивільно-правових відносин.

2. Індивідуальні та колективні трудові спори, порядок їх вирішення.

3. Підприємець фізична особа.

1. Суб’єкти та об’єкти цивільно-правових відносин.

Суб'єктами цивільно-правових відносин є фі-зичні та юридичні особи, які вступають між собою в цивільно-правові відносини з приводу майна та осо-бистих немайнових благ. В окремих випадках суб'єк-том зазначених відносин може бути держава.

До фізичних осіб належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Для визнання осіб суб'єктами цивільного права необхідна наявність цивільної правосуб'єктності, тобто їхньої право- та дієздатності.

Цивільною правоздатністю називається здат-ність особи мати цивільні права і нести цивільні обов'язки.

Правоздатність у громадянина України виникає від дня народження і припиняється з його смертю (або з визнанням громадянина померлим).

Цивільна правоздатність як суспільно-правова якість визнається за всіма громадянами, які мають бути рівними перед законом. Вона закріплюється в цивільному законодавстві як рівна для всіх і для кожного незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належнос-ті, статі, освіти, мови, релігійних поглядів, роду й характеру занять, місця проживання тощо. Жоден громадянин упродовж його життя не може бути по-збавлений цивільної правоздатності, але може бути обмежений у ній.

Цивільна дієздатність - це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і ство-рювати для себе цивільні обов'язки, тобто його здат-ність розпоряджатися власними правами і нести від-повідальність за свої дії.

Обсяг цивільної дієздатності залежить од віку та психічного здоров'я фізичної особи. Виходячи з цього, цивільна дієздатність поділяється на такі види: повна дієздатність; часткова дієздатність; мінімальна дієздатність; обмежена дієздатність; визнання громадянина недієздатним.

Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть набувати майно-вих та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судових органах.

Правовими ознаками юридичної особи є: організаційна єдність; наявність відокремленого майна; можливість виступати в цивільному обороті від власного імені; здатність самостійно нести майнову відпові-дальність.

Юридичні особи наділені цивільною правосуб'єктністю, тобто цивільною правоздатністю та ци-вільною дієздатністю, які виникають водночас із мо-менту їх державної реєстрації.

Цивільна правоздатність юридичної особи ви-значається характером і змістом діяльності юридич-ної особи, що передбачена статутом організації. Ци-вільна дієздатність здійснюється відповідними ор-ганами юридичної особи, які можуть бути як єдиноначальними, так і колегіальними (чи в поєд-нанні між собою).

Залежно від характеру власності розрізняють такі види юридичних осіб: державні; колективні; оренд-ні; акціонерні; спільні, за участю закордонних суб'-єктів; приватні; сімейні; релігійні та ін.

Об'єктом цивільних правовідносин є кон-кретні блага, з приводу яких суб'єкти вступають між собою в зазначені правові відносини.

Серед таких благ необхідно назвати матеріальні предмети та духовні цінності. До них, зокрема, на-лежать: речі; дії (в тому числі послуги); результати інтелектуальної творчості; особисті немайнові блага.

Речі - це всі предмети матеріального світу, що здатні задовольняти певні потреби людей. Вони складають матеріальну основу життєдіяльності суспільства.

Речі поділяються на такі види:*

засоби виробництва (сировина, паливо, запасні частини, будівлі, засоби транспорту і зв'язку то-що) і предмети споживання (продукти харчу-вання, одяг, взуття, предмети побуту і т. д.);*

речі, що знаходяться в цивільному обігу, тобто речі, відносно яких відсутня заборона щодо вільної торгівлі; речі, обмежені в цивільному обігу (мисливська зброя, деякі ліки тощо); речі, вилучені з цивільного обігу (наркотичні речови-ни, дорогоцінні метали й каміння в сирому ви-гляді і т. ін.);*

індивідуально визначені (картина художника, подарунок тощо) і родові (цукор, мука, цегла і под.);*

замінні (родові речі) та незамінні (індивідуально визначені речі);*

споживні (речі, що після споживання переста-ють існувати, - продукти харчування і т. ін.) та неспоживні (речі, що служать упродовж трива-лого часу, - автомобіль, будинок тощо);*

подільні (речі, які в разі поділу втрачають цільо-ве призначення, - телевізор, автомобіль і т. д.) та неподільні (хліб, цемент, рідина тощо);*

головні й належності (скрипка і футляр до неї, верстат і фреза до нього тощо);*

плоди (плоди фруктових дерев, приплід тварин і т. д.) і доходи (результат експлуатації власни-ком певної речі - гроші та ін.);*

рухомі (транспортні засоби і под.) та нерухомі (земля, будівлі, підприємства і т. ін.);*

гроші й цінні папери (акції, облігації, зобов'я-зання державної скарбниці, ощадні сертифіка-ти, векселі).

До об'єктів цивільних правовідносин відносять і дії. осіб, що мають правове значення (приміром, дії з відшкодування заподіяних збитків) та відповідні по-слуги (скажімо, ремонт будинку, автомобіля).

Крім того, до них слід віднести результати інте-лектуальної творчості, що охороняються законом (наукові, літературні й художні твори, відкриття й винаходи, промислові зразки, товарні знаки тощо).

Одним із об'єктів цивільних правових відносин є особисті немайнові блага, до яких належать честь, гідність, ім'я, життя, здоров'я тощо.

2. Індивідуальні та колективні трудові спори, порядок їх вирішення.

Залежно від виду правовідносин українські фахівці з трудового права поділяють трудові спори на дві групи - індивідуальні та колективні, що має значення для встановлення відповідного порядку їх розгляду у певних юрисдикційних органах з огляду на предмет спору. Так, порядок вирішення індивідуальних трудових спорів передбачає можливість їх розгляду таким специфічним для сфери трудових правовідносин органом, як комісія по трудових спорах, що існує поряд із загальним судовим позовним провадженням справи та у порядку розгляду скарги.

Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» окремо встановлено особливу процедуру розгляду розбіжностей, що виникли між сторонами соціально-трудових (колективних) відносин. Цим законодавчим актом передбачається примирно-третеиська процедура і