Для вчинення запису акту цивільного стану громадянами мають бути надані документи, що є підставою для державної реєстрації цього акту (наприклад, довідка встановленої форми про народжен-ня чи смерть; спільна заява батька і матері дитини, які не перебу-вають у шлюбі одне з одним, про встановлення батьківства; рішен-ня суду про встановлення батьківства тощо), а також документ, що посвідчує особу заявника.

Зміни чи виправлення у записи акту цивільного стану вносять-ся органом РАЦС за заявою заінтересованих осіб (наприклад, у ра-зі помилки при запису), на підставі рішення суду чи на підставі рі-шень адміністративних органів, на підставі інших вчинених запи-сів актів цивільного стану (наприклад, у запис акту про народжен-ня вносяться зміни на підставі запису про встановлення батьківства або про усиновлення).

Відмова органу РАЦС внести у запис актів цивільного стану зміни чи виправлення може бути оскаржена до суду. На підставі су-дового рішення вносяться також виправлення або зміни у запис ак-ту цивільного стану за наявності спору між заінтересованими сто-ронами.

У разі втрати свідоцтва про державну реєстрацію акту цивіль-ного стану громадянину на його прохання може бути видане орга-ном РАЦС повторне свідоцтво на підставі запису актів цивільного стану, що зберігається в органах РАЦС. Втрачений запис акту ци-вільного стану може поновлюватись лише на підставі рішення су-ду про установлення факту реєстрації відповідного акту цивільно-го стану.

Анулювання записів актів цивільного стану провадиться орга-ном РАЦС за місцем зберігання цих записів на підставі рішення суду. З моменту анулювання запис акту цивільного стану втрачає правове значення.

Фізична особа як підприємець

Як згадувалося вище, важливим елементом дієздатності фізич-ної особи є бізнесдієздатність - можливість займатися підприєм-ницькою (комерційною) діяльністю.

Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична діяльність, яка полягає у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг з метою одержання прибутку, що здійснюється на власний ризик фізичними І юридичними особами, зареєстровани-ми як суб'єкти підприємницької діяльності, і спрямована на систе-матичне одержання прибутку.

Підґрунтям цього положення є ст.42 Конституції, що встанов-лює загальне правило, згідно з яким кожна людина має право на зайняття підприємницькою діяльністю, не забороненою законом. Проте слід мати на увазі, що у Конституції право на зайняття під-приємницькою діяльністю закріплене як елемент правоздатності, тобто як загальна абстрактна можливість. Для того, щоб його реа-лізувати, фізична особа повинна мати бізнесдієздатність.

Умови існування бізнесдієздатності визначає ст.50 ЦК, яка встановлює, що право на здійснення не забороненої законом під-приємницької діяльності має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Отже, самостійно займатися підприємницькою діяль-ністю може не кожна фізична особа, а лише та, що досягла 18 ро-ків (повноліття) і не обмежена у дієздатності (ст.ст.34, 36 ЦК).

Фізичним особам, які бажають займатися підприємницькою ді-яльністю і досягли 16 років, спочатку необхідно отримати письмо-ву згоду на реєстрацію як підприємця від батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування. За наявності вказа-ної згоди така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця (ч. 3 ст.35).

Крім того, в Інших випадках надання повної дієздатності (еман-сипації) особам, які не досягли 18 років, вони набувають її у пов-ному обсязі (в тому числі і бізнесдієздатність). Отже, якщо згідно з ч.2 ст.34 ЦК особа уклала шлюб до досягнення 18 років, вона виз-нається повністю дієздатною І може самостійно займатися підпри-ємницькою діяльністю.

У ст.ст.35, 50 ЦК не йдеться про значення членства у виробни-чому кооперативі для набуття бізнесдієздатності. Однак, очевидно, таке членство особи, яка досягла 16 років, за аналогією з трудовим договором може бути підставою надання повної цивільної дієздат-ності

Деякі категорії громадян обмежені у бізнесдієздатності. На-приклад, обмежене право на зайняття підприємницькою діяльніс-тю депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування тощо.

Наявності бізнесдієздатності як такої недостатньо для набуття статусу підприємця. Необхідною умовою для здійснення підприємницької діяльності є державна реєстрація фізичної особи як під-приємця, яка проводиться органами юстиції.

Підставою відмови у реєстрації може бути недієздатність особи, висловлений намір займатися забороненою законом діяльністю то-що. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з реєстра-цією можуть бути оскаржені до суду.

Фізична особа, яка займається підприємницькою діяльністю, втрачає це право з моменту припинення дії державної реєстрації, її анулювання тощо.

Якщо фізична особа почала підприємницьку діяльність без дер-жавної реєстрації, уклавши відповідні договори, ця особа не має права оспорювати їх на тій підставі, що вона не є підприємцем (ч З ст.50 ЦК). Суд при вирішенні спору може застосувати до цих до-говорів правила про зобов'язання, пов'язані з підприємницькою ді-яльністю.

Як встановлює ст.51 ЦК, до підприємницької діяльності фізич-них осіб застосовуються нормативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не перед-бачено законом або не випливає із суті відносин.

Звідси випливає ряд висновків.

По-перше, правосуб'єктність індивідуального підприємця прак-тично прирівнюється до правосуб'єктності юридичних осіб - ко-мерційних організацій.

По-друге, до підприємницької діяльності фізичної особи засто-совуються норми загального цивільного (ЦК) та спеціального (ГК) законодавства. Однак положення останнього не можуть застосову-ватися до тих випадків підприємницької діяльності, які достатньо повно і конкретно врегульовані ЦК. Наприклад, правила купівлі-продажу та інших договорів досить повно викладені у гл.54 ЦК, а тому відповідні зобов'язання підприємців можуть регулюватися ГК у