Контрольна робота з правознавства

Поняття і зміст господарського права, ТзОВ, відповідальність за порушення антимонопо-льного законодавства.

1. Поняття і зміст господарського права

2. ТзОВ

3. Відповідальність за порушення антимонопо-льного законодавства.

1. Господарське право, як і будь-яка інша юридична дис-ципліна, може бути визначене насамперед за предметною ознакою, тобто за сукупністю суспільних відносин, що ре-гулюються нормами господарського права. З цієї точки зо-ру господарське право є системою норм, які регулюють господарські відносини, тобто відносини, в які вступають організації, підприємці у процесі своєї господарської дія-льності. Господарські відносини у сфері економіки України становлять предмет господарського права.

Зміст предмета господарського права визначається двома основними поняттями: «народне господарство» і “господарська діяльність”.

Зазначені поняття визначаються в чинному законодавстві України. Так, згідно із Законом від 3 серпня 1990р. «Про економічну самостійність України» (Відомості Вер-хов. Ради УРСР.- 1990- № 34- Ст. 449) до народного господарства України належать усі розташовані на її терито-рії підприємства, установи, організації. В сукупності вони утворюють народногосподарський комплекс України (ст. І). Це основне коло суб'єктів, які здійснюють госпо-дарську діяльність. Історично склалося так, що абсолютна більшість цих суб'єктів є державними організаціями. У зв'язку з цим держава як власник цих підприємств, уста-нов та організацій здійснює в широких межах державне регулювання економіки. Відносини, що виникають при цьому, регулюються різними галузями права: господарсь-ким, адміністративним, фінансовим та ін.

Поняття «господарська діяльність» слід визначати та-кож виходячи з позиції законодавця, тобто на підставі ст. 1 Закону України «Про підприємництво» та ст. 1, 20-22 За-кону «Про підприємства в Україні» (Відомості Верхов. Ра-ди України.- 1991.-№ 24.-Ст. 272).

Господарська діяльність як предмет господарського права - це виготовлення та реалізація продукції, виконан-ня робіт, надання послуг з метою одержання прибутку. Здійснюють її господарюючі суб'єкти - власники або власники основних фондів і оборотних коштів. Підприємства — суб'єкти господарського права можуть здійснювати всі ви-ди господарської діяльності, які не заборонені законодавс-твом України і не суперечать їхнім статутам (ст. 1 Закону «Про підприємства в Україні»).

Господарське право України розвивається як система норм, які регулюють три сектори економіки. Домінуючим є державний сектор, до якого належать різноманітні госпо-дарюючі суб'єкти, засновані на державній власності (бли-зький до нього сектор, заснований на комунальній влас-ності). Другий сектор становлять підприємства, засновані на колективній власності (західні економічні теорії вважа-ють його приватним, але він в нашій країні настільки одержавлений, що вважати його приватним немає достат-ніх підстав). Це - колективні підприємства, виробничі коо-перативи, господарські товариства.

Третім, найбільш цікавим сектором, що швидко розви-вається, є приватний сектор. З розвитком процесу привати-зації майна державних підприємств питома вага цього сек-тора зростатиме. Норми господарського права України бу-дуть «комерціалізуватися» (зменшуватиметься елемент державного регулювання). Воно перетворюватиметься у коме-рційне право, яке діятиме паралельно з цивільним.

У країнах ринкової економіки правові системи тради-ційно включають комерційне (не господарське, як у нас) право. Це системи норм права, що регулюють комерційну діяльність у широкому розумінні, тобто виробництво і ку-півлю-продаж товарів, робіт, послуг (а не в розумінні «пра-вил торгівлі»). У таких країнах, як Німеччина, Франція, Сполучені Штати Америки, комерційне право кодифікова-не у формі комерційних кодексів, які діють паралельно з цивільними кодексами.

У сфері економіки виникають і функціонують різнома-нітні відносини, пов'язані з господарською діяльністю. Зо-крема, держава здійснює функції загального управління економікою. З цією метою у центрі й на місцях діють орга-ни державної виконавчої влади - міністерства, державні комітети, інші центральні органи. Отже, у народному гос-подарстві складаються управлінські відносини між цими органами і підприємствами. Ці відносини регулюються адміністративним правом, тобто є адміністративними право-відносинами.

У народному господарстві застосовується наймана пра-ця працівників. Відносини щодо організації її застосування, оплати праці, часу праці і відпочинку, гарантій та компен-сацій тощо регулює трудове право.

Господарюючі суб'єкти в процесі господарювання во-лодіють і користуються природними ресурсами. Відносини щодо природокористування регулюються природоресурсовими галузями права (земельне, водне, гірниче, лісове, еко-логічне тощо).

Господарюючі суб'єкти формують з прибутку і викори-стовують власні фінансові ресурси, є платниками податків тощо. Отже, вони є суб'єктами фінансових правовідносин.

Між підприємствами, підприємцями та громадянами виникають майнові відносини щодо задоволення особистих потреб громадян у товарах, роботах, послугах. Ці відноси-ни регулює цивільне право.

Визнавати всі зазначені відносини господарськими, як це іноді робиться в літературі, означало б, що спеціальної категорії господарських відносин взагалі не існує. Об'єк-тивно необхідні для здійснення господарської діяльності вони за своєю економічною природою не є господарськи-ми. Ці відносини лише створюють організаційні, матері-альні, фінансові та інші передумови функціонування гос-подарських відносин.

Господарсько-правова концепція визначає господарські відносини у власному (спеціальному) розумінні. А саме:

Крім вертикальної (згідно з юридичною силою актів) системи, господарське законодавство має так звану гори-зонтальну систему. Вона визначається предметом регулю-вання у широкому розумінні, тобто видами господарської (продукція, роботи, послуги) і функціональної (управління, фінансування, ціноутворення, стандартизація) діяльності, галузями народного господарства, видами господарських відносин. Отже, основою системи господарського законо-давства у такому розумінні є матеріальний критерій, зміст предмета регулювання.

У кодифікованих галузях законодавства їх системи ви-значаються структурами кодексів. Господарське законо-давство не кодифіковане. Воно має офіційну інкорпорацію у формі розділу IV «Законодавство про народне господар-ство» Зводу законів УРСР (т. 5). Ця форма розрахована на «союзно-українське» господарське законодавство. Отже, в своїй основі вона застаріла.

Структурними підрозділами системи господарського законодавства є окремі законодавчі (нормативні) інститути. Інститут