РЕФЕРАТ

З конституційного права

на тему:

„Автономна Республіка Крим”

План

1. Конституційний статус Автономної Республіки Крим.

2. Правовий статус Автономної Республіки Крим.

3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Вступ

Конституція України закріпила цілісність і недоторканість території України в межах існуючих кордонів, а також визначила її унітарною державою. Це дістало підтвердження і в тому, що Автономну Республіку Крим визначено як складову частину України.

Я вважаю, що буде досить цікаво розглянути Автономну Республіку Крим, як невід’ємну складову України.

1. Конституційний статус Автономної Республіки Крим.

Зміст автономії Криму визначено у статтях 134-139 Конституції України, якими встановлено повноваження Автономної Республіки Крим, а також її відповідних органів.

Основні державні ознаки Криму зводяться до такого: 1) Крим є державним утворенням – республікою; 2) він має Конституцію; 3) як регіональна діє система державних органів Автономної Республіки Крим на чолі з Верховною Радою і Радою міністрів; 4) державні органи Автономної Республіки Крим, насамперед Верховна Рада та Рада міністрів, видають у межах своїх повноважень відповідні правові акти, які складають регіональну систему правових актів Автономної Республіки Крим.

Водночас Крим має конституційний статус автономної республіки, що в цілому дістає вияв у низці суттєвих обмежень, які пов’язані саме з цим статусом. До таких обмежень належать: 1) межі повноважень Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України; 2) Конституцію Автономної Республіки Крим затверджує Верховна Рада України; 3) нормативно-правові акти найвищих органів державної влади Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України і приймаються відповідно до Конституції України та актів її найвищих органів державної влади (закони, акти, Президента України і Кабінету Міністрів України) та на їх виконання; 4) повноваження та порядок формування і діяльності найвищих органів державної влади Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією і законами України, а також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її компетенції; 5) суди Автономної Республіки Крим належать до єдиної системи судів України; 6) Конституція України визначає ті питання, нормативно-правове регулювання яких має право здійснювати Автономна Республіка Крим; 7) Конституція України визначає питання, які належать до відання Автономної Республіки Крим.

Цей перелік свідчить про досить широкі повноваження Автономної Республіки Крим. Крім того, Конституція України (ст. 138) встановлює, що „законами України Автономній Республіці Крим можуть бути делеговані також інші повноваження”, які доцільно буде надати їй з тих чи інших міркувань.

Треба взяти до уваги й те, що згідно зі ст. 137 Конституції України Президент України може зупиняти дію нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, якщо вони не відповідають Конституції та законам України. У такому разі Президент повинен водночас звернутися до Конституційного Суду України з метою визначення конституційності актів, які були ним зупинені.

2. Правовий статус Автономної Республіки Крим.

Говорячи про правовий статус Автономної Республіки Крим, слід зазначити, що Крим, який до 1954 р. входив до складу РРФСР, мав у цій, тоді союзній, республіці обласний статус. З таким статусом у 1954 р., враховуючи географічне положення, повсякденні економічні й культурні зв’язки з Україною , Крим був переданий (без будь-яких територіальних виключень) УРСР. Після проголошення Україною незалежності правовий статус Криму на підставі особливостей його історичного розвитку, національного складу населення, специфіки народного господарства та соціально-культурної орієнтації був підвищений: він став автономною республікою у складі України.

На жаль, ще й нині деякі політичні угрупування ведуть організаційно-пропагандистську роботу, спрямовану на дестабілізацію політичної обстановки в Криму, що заважає прийняттю Конституції Автономної Республіки Крим, нормальному розвиткові господарства, діяльності системи державних органів республіки.

3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції України та Закону України „Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим” від 10 лютого 1998 р. є представницьким органом Автономної Республіки Крим. Вона здійснює свої повноваження на підставі Конституції і законів України, Конституції Автономної Республіки Крим і нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим з метою сприяння реалізації прав та інтересів населення автономії, вирішенню питань життєдіяльності регіону. Саме тому її діяльність ґрунтується на принципах: верховенства права; конституційності; законності;гласності; колегіальності; поєднання інтересів Автономної Республіки Крим і загальнодержавних інтересів України тощо.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим складається із 100 депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк її повноважень – чотири роки. Але ці повноваження можуть бути припиненими Верховною Радою України достроково на підставах і в порядку, визначених Конституцією України.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її загального складу. Депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим може бути громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 18 років, проживає в Україні не менше п’яти років (дія останньої вимоги в частині щодо необхідності постійного проживання в Україні протягом п’яти років не поширюється на представників кримськотатарського та інших депортованих народів, які повернулися на
постійне проживання в Україну). Кожен депутат має всю повноту прав, які забезпечують його активну участь у діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим та її органів, виконує їхні доручення.

Діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим здійснюється сесійно і складається із пленарних засідань Верховної Ради Автономної Республіки Крим і засідань її органів. До її повноважень належить нормативне регулювання з питань: 1) сільського господарства і лісів; 2) меліорації і кар’єрів; 3) громадських робіт, ремесел та промислів; благодійництва; 4) містобудування і житлового