Слід відзначити, що план законодавчих робіт, прийнятий законотворчим органом не є догмою. Законодавча діяльність, про що йшла мова раніше, с насамперед, творчою та соціальне обумовленою діяльністю, отже реагуючою на будь-які соціальні, політичні та інші зміни в суспільстві. План законодавчих робіт є лише орієнтиром, що корегується в залежності від змін в соці-умі. Законодавцю необхідно мати певну долю інтуїції, щоб завча-сно реагувати на ці зміни й корегувати свою діяльність, створю-ючи відповідні реаліям закони.

ПРИНЦИП ПОНЯТІЙНОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ.

Мова закону - єдиний засіб вираження думки законода-вця й основний засіб формування правової норми, а основою законодавчої діяльності є правотворче мислення. Жодна право-ва норма, як результат правового мислення, не може бути скла-дена без відповідної системи понять, які надають правовій нормі логічне завершення, обумовлюють її логічний рух при практн-чному застосуванні.

Юридична мова як комплекснепоняття охоплює декілька мов права: мова закону, наукова юридична мова, судо-ва мова, мова публіциста - правознавця, мова адвоката.

В даному дипломному дослідженні нас, безумовно, ціка-вить, насамперед, мова закону.

Система державних вимог до мови закону є вагомою гарантією його якісного визначення. Мова нормативного акту повинна бути зрозумілою та загальновживаною, при цьому вона повинна бути чіткою, та зрозумілою, стислою. Логічність тексту закону – загальна вимога для нормотворчості досягається за допомогою прозорості мови закону. Вона повинна бути наскіль-ки простою, щоб кожен громадянин зумів би вірно зрозуміти права й обов'язки, які затверджує для нього правова норма, сенс правового припису, та мати чітку установку для її виконання.

Але тут виникає побоювання занадто спрощення правової мови, що може заважати деяким ньюансам законодавчої регламента-цґі.

Лаконізм - ще одна вимога до мови законодавця. Закон повинен мати чіткий нормативний зміст, оскільки його ціль -розробка нормативних приписів, регламентуючих поведінку людей. Юридична мова не терпить словесних повторів, склад-них оборотів, зайвих епітетів. Але лаконізм припису не повинен йти в розріз з повнотою відображення державної волі, що досяга-ється за допомогою використання понятийного (термінологіч-ного) апарату.

Вимога точності мови полягає в найбільш повному та вірному, відображенню суті правовогу припису. Точність, в розумінні юридичної мови - стилістична та граматична вірність, необхідне використання слів та зв"язок між ними.

Для більш чіткої уяви про досконалу юридичну мову, слід звернутися до дифініції самих правових визначень, складо-вих її основи. Правові визначення повинні адекватно відобра-жати сутність визначеного явища. Це зумовлює цінність такого логічного прийому, як узагальнення відповідно нормативно-правовою точкою зору. Складність полягає в тому, що абсолю-тно всі ознаки досліджуваного явища охопити, як правило не можливо, при цьому правовове визначення повинно бути вір-ним, тоб-то не росходитися з об'єктивною дійсністю, відобража-ти її оптимально та повно.

Юридична мова не може використовувати приблизних визначень. На жаль, правові визначення в діючому законодав-стві не відзначаються науковою досконалістю. (Приклад) Присутні, зокрема, визначення логічно непослідовні, недоста-тньо повно аба невірно характеризучих сутність того чи іншого явища.

Не менш розповсюджені в законах слова, які використо-вують для різного роду замовчувань або, навпаки, зайвої деталі-заціїї.

Правові визначення повинні базуватися на консенсусі Слова та вислови, які мають юридичне значення, повинні використовуватися водному й тому ж значенні в усіх правових актах.

В сфері правових відносин протиріччя при визначенні понять не припустимі, оскільки це порушувало б всі критерії за-конності формування й застосування правових норм, що особ-ливо важливо на нинішньому етапі реформування правової системи, коли заявляються нові юридичні поняття, відроджу-ються забуті терміни. Однак, це не означає, що всі правові поняття повинні бути закріплені законодавче. Де-які правові терміни, які мають загальне значення повинні бути закріплені в Конституції, інші - на рівні актів місцевих органів влади.

Наприклад, де-які поняття, вживані в міжнародних угодах, закріплені в Конвенції "Про право міжнародних угод". Так, ст.2 вказаної Конвенції визначає цілий ряд термінів, таких як "угода", "ратифікація", "треті особи", "учасники", "міжна-родна організація" та ін.

Однак, тут існує доповнення, що дані терміни не задіва-ють використання цих визначень, які можуть бути схвалені у внутрішньому праві.

Такі ситуації вказують на необхідність складання термі-нологічного словаря законодавства. При цьому, в законодавстві не буде неоднозначностей та подвійної трактовки термінів, а це» в свою чергу, скоротить кіпькістьактів, конкретизуючих та роз'яснюючих закони. Вивільняться юридичні сили, які насьо-годні вивчають розвиток та трансформацію в праві. Зростуть можливості вірного використання правових приписів самим ши роким колом осіб.

Законодавчими визначеннями повинні бути охаракте-ризовані всі правові поняття головного значення, тобто поняття, за допомогою яких розуміються як загальний сенс конкретної законодавчої акції, так й оперативний сенс її логічних структур-иих частин.

Загальні правові поняття повинні бути достатньо абетра-ктні й разом з тим достатньо конкретні. Самими загальними ви-стуиають конституційні поняття ("суверенітет", "власність", "свобода слова" й т.п.), менш загальними - міжгалузеві поняття, за якими йдуть галузеві, й в де-якій мірі приватні поняття.

Ще одна необхідна вимога до правових визначень - вони повинні бути дискурсивними, тобто, пов"язані логічно з переду-ючими загальновизнаними визначеннями.

Всі правові поняття, так чи інакше, взасмо пов"язані. Одні поняття можуть прирівнюватися по змісту, другі, певним чином перетинатися, треті знаходяться в підлеглості. Кожне

поняттязнаходиться в неприривному логічному русі, що обумов-лено уточненими, змінами. Задача полягає в тому, щоб, відпо-відно з поставленою ціллю знайти таке визначення, яке послідовно відображало б головні ознаки того чи іншого явища, й, відповідно, гарантувало належне використування його в пра-вовикористовуваному процесі.

Ще одне зауваження, як доповнення: в нинішньому зако-нодавстві широко використовуються слова "як правило",