Реферат на тему:
Способи забезпечення виконання зобов'язань
ПЛАН
Поняття і види забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойка, її значення і види.
Застава. Предмет і види застави.
Зміст і форма договору застави.
Права і обов’язки заставодавця і заставодержателя.
Порука. Гарантія.
Завдаток.
1. Поняття і види способів забезпечення виконання зобов'язань.
Під способами забезпе-чення виконання зобов'язань розуміють додаткові забезпе-чувальні заходи, які мають спеціальний (додатковий) харак-тер і дають можливість досягнути виконання незалежно від того, чи заподіяні кредиторові збитки і чи є у боржника майно, на яке можна звернути стягнення за виконавчими доку-ментами.
Відповідно до ст. 178 ЦК до способів забезпечення належать:
неустойка;
застава;
порука;
гарантія;
завдаток.
Такий перелік є вичерпним, інші механізми, фор-мально до способів забезпечення не належать.
Однак меті забезпечення виконання зобов'язань може слугувати застосування а й будь-яких інших, передбачених законом або договором пра-вових заходів (механізмів), які сприяють виконанню обов'яз-ків боржника за договором або обов'язків, що випливають з інших підстав виникнення зобов'язань. В такому розумінні коло цих способів забезпечення виконання зобов'язань можна тлумачити значно ширше.
Саме виходячи з цього, в ст. 570 проекту ЦК України передбачається, що виконання зобов'язання може забезпе-чуватися не тільки тими способами, які прямо передбачені ЦК, іншими правовими актами, а й тими, які встановили сто-рони в самому договорі.
В сучасній юридичній літературі до таких додаткових способів забезпечення виконання зобов'язання відносять способи, передбачені законом, але не названі у відповідній главі ЦК України. До таких способів, зокрема, належать:
пра-вила про зустрічне виконання зобов'язань,
положення про субсидіарну відповідальність учасників повного товариства, а також повних товаришів у командитному товаристві за зобо-в'язаннями товариства при недостатності його майна;
влас-ника за зобов'язаннями належного йому підприємства або установи;
права кредитора, який виконав угоду, у разі ухи-лення іншої сторони від її нотаріального посвідчення вимагати по суду визнання її дійсною;
право кредитора вимагати реєстрації угоди у разі ухилення іншої сторони від її реєстра-ції;
про відповідальність, що її поряд з боржником несуть треті особи, на яких покладено виконання зобов'язання, та деякі інші1.
Що стосується додаткових способів забезпечення, які сто-рони можуть передбачати в самому договорі, то до них нале-жать і випадки виконання боржником зобов'язання, пов'яза-ного із внесенням певної грошової суми на депозит третьої особи, а також використання в договорі можливостей, що за-кладені диспозитивними нормами ЦК України.
Так, нормою передбачено, що ризик випадкової загибелі речі або випад-кового пошкодження майна несе його власник, якщо інше не передбачено законом або договором. У зв'язку з цим влас-ник має право передбачити в договорі покладення ризику випадкової загибелі або випадкового пошкодження майна на контрагента.
Аналогічно може бути розв'язано питання щодо витрат, які пов'язані з утриманням майна.
У проекті ЦК України розширено перелік прямо передба-чених у кодексі способів забезпечення виконання зобов'я-зання, до яких, крім зазначених у чинному ЦК України, нале-жать утримання майна боржника кредитором та нове за змістом і функціями поняття гарантії як способу забезпечен-ня виконання.
Класифікація способів забезпечення виконання зобов'язання проводиться за різними озна-ками2.
Враховуючи юридичну конструкцію способів забезпечення виконання зобов'язання, їх поділяють на:
а) такі, що пов'язані з попереднім виділенням майна для можливої примусової реалізації обов'язку порушника (застава та завдаток);
б) такі, що не пов'язані з попереднім виділенням майна для можливої примусової реалізації обов'язку порушника.
За правовою природою способи поділяються на:
а) такі, що є засобами юридичної відповідальності (неустойка та завдаток);
б) такі, які не є засобами юридичної відповідальності (застава та порука).
За сферою дії розрізняють способи забез-печення, що можуть застосовуватися:
у відносинах між будь-якими суб'єктами (неустойка, застава, порука),
у зобов'язан-нях тільки за участю фізичних осіб (завдаток)
у відноси-нах виключно між юридичними особами (гарантія).
2. Неустойка, її значення і види.
Відповідно до ст. 179 ЦК неустойкою визнається певна грошова сума, визначена за-коном або договором, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання зобов'язання.
Переваги (значення) неустойки:
сума, на яку може претендувати кредитор, у разі невиконання зобов'язання боржником, визначена заздалегідь;
стягнення неустойки не пов'язується з необ-хідністю доводити розмір заподіяних збитків, а також причин-ний зв'язок між збитками, які можуть виникнути у кредитора, і порушенням зобов'язання з боку боржника;
стяг-нення неустойки не перешкоджає можливому відшкодуван-ню збитків, якщо кредитор доводив наявність цих збитків, їх розмір і причинний зв'язок з правопорушенням;
не-устойка є засобом оперативного впливу на недбайливого боржника, оскільки дає можливість відразу після порушен-ня зобов'язання швидко стягнути передбачену законом або договором грошову суму, яку боржник мав би сплатити неза-лежно від того, були якісь інші негативні наслідки в майновій сфері кредитора, чи ні.
Різновид неустойки виступають штрафи та пеня.
Штрафом називається визначена договором грошова сума, яку боржник зобов'язується сплатити кредитору у наперед визначеному розмірі або в процентному відношенні до суми боргу або всього предмету виконання (суми договору).
Пенею називається визначена договором грошова сума, яку боржник зобов'язується сплатити кредитору у процентному відношенні до суми простроченого платежу за кожний день або інший період прострочення.
Види неустойки.
Залежно від джерела встановлення неустойка поділяє-ться на:
законну, тобто встановлену в нормативному порядку — в законі або іншому правовому акті;
договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах договору (угоди), укладеного між сторонами.
Залежно від можливого стягнення збитків неустойка згідно із ст.204 ЦК поділяється на чотири види;
1) залікова;
2) штрафна;
3) виключна;
4) альтернативна.
Заліковою називається неустойка, що передбачає можли-вість стягнення як неустойки, так і збитків, але в тій частині, яка не покрита сумою неустойки.
Штрафною, або кумулятивною, визнається неустойка, яка підлягає сплаті понад розмір збитків, які заподіяні невиконан-ням або неналежним виконанням зобов'язання.
Виключна неустойка обмежує відповідальність за невико-нання або неналежне виконання
