З метою запобігання зловживання з боку волостого писаря ст. 92 передбачала притягнення його до судової відповідальності за підробки з застосуванням у цьому випадку до нього ст. 404 Укладення про покарання Свод законов Российской империи, т. XV, кн. 1, що гласила: «Кто при отправлении своей должности учинит фальшивую подпись, приведёт вымышленное свидетельское показание, допустит подставных свидетелей или заочно составит акт от имени отсутствующих, или совершит иной задним числом, или с намерением, из видов, нарушит правила, для засвидетельствования им актов сего рода постановленные, или же вполне или частью, также с намерением скроет истину в докладах, рапортах, протоколах, журналах, свидетельствах, гражданских или торговых обязательствах или прочих каких-либо официальных актах, или включит в них вымышленные обстоятельства или заведомо ложные сведения, или выдаст мнимую копию с акта предшествующего или же ложную с настоящего акта копию, или же дозволит себе подделку, злонамеренную переправку или подчистку актов, отданных ему на сохранение, или похитит, истребит или же утаит такие акты, то за сие, смотря по важности подлога или другим обстоятельствам более или менее увеличивающим вину его, подвергается:

или лишению всех прав состояния и ссылке в Сибирь на поселение, а буде он по закону не изъят от наказаний телесных, и наказание плетьми через палачей; или потере всех, лично и по состоянию, присвоенных ему особенных прав и преимуществ, к ссылке на житье в Томскую и Тобольскую губернии, с заключением на время от двух до трёх лет, или, буде он по закону не изъят от наказаний телесных, наказанию розгами и отдаче в исправительные арестантские роты гражданского ведомства на время от четырех до шести лет.

Если же вследствие сделанного им подлога невинный понёс наказание уголовное, то виновный приговаривается:

к лишению всех прав состояния и к ссылке в каторжную работу на заводах от шести до восьми лет, а буде он по закону не изъят от наказаний телесных, то и к наказанию плетьми через палачей с наложением клейм» Росийское законодательство X-XX веков, М., 1989 г., ст. 94.

Селянською реформою в колишньому поміщицькому селі уводився волосний суд, склад якого і коло справ, що розглядалися, регламентувалися ст. 93-110. Становий характер суду підкреслювався тим, що його юрисдикція поширювалася тільки на селянське населення тієї або іншої волості. Указом Сенату 19 лютого 1861 р. передбачалося, що з часу вступу на посаду волосних посадових осіб «бязанность суда и расправы слагается с владельцев и предоставляется, по принадлежности, волостным судам и управлениям на точном основании правил, постановленных в Общем о крестьянах положении». Відповідно до ст. 93, встановлюється виборність волосних судів. Як зізмісту ст. 95-102, компетенція волосного суду обмежується розглядом дрібних суперечок і позовів між селянами по майнових справах і проступкам. Міри покарання, що міг визначити волосний суд, обмежувалися призначенням: грошових штрафів до трьох рублів, арешту на термін до семи днів і тілесних покарань різками до 20 ударів. Всі вироки по цих справах волосних судів були остаточними і не підлягали оскарженню. Проте указ 14 лютого 1866 р. «Про порядок скасування рішень волосних судів» передбачив скасування вироків волосних судів: якщо міри покарання, визначені судом, перевищували ті, що були визначені ст. 102 Загального положення, і якщо «решение волостного суда состоялось без вызова на суд хотя бы одной из участвующих сторон», рішення волосного суду скасовувалося повітовим світовим з’їздом ПСЗ 2-е, т. XLI, N 43014.

Примітка 1 до ст. 102 передбачає покарання за проступки, застосовуючись до правил, визначених сільським судовим статутом для державних селян, включеним у Звід законів Російської імперії изд. 1857г., т. XII, ч. 2, ст. 440-536. Статті 450-536 сільського судового статуту для державних селян виділяли різноманітні міри покарання в залежності від п’ятьох родів злочинів: 1) проти віри, 2) проти влади, 3) проти особистої безпеки, 4) майнові злочини і 5) полови злочину. Статті визначали й умови, що пом’якшували або