У додаток до прим. 2 ст. 102 6 серпня 1861 р. було встановлене звільнення від тілесних покарань жінок, що досягли 50-літнього віку, а також тих, що одержали освіту у вищих навчальних закладах, що займають посади повитух, доглядачок лікарень, сільських училищ і шкіл, а також приналежних до родин сільських старостів і волосних старшин Сборник правительственных распоряжений о крестьянах, т. 2, ч. 2,СПб., 1861 г.,ст. 32-33.

При здійсненні і вирішенні справ волосні суди керувалися місцевими звичаями.

За законом волосний старшина, як представник виконавчої влади у волості, не повинний був втручатися в дії і рішення волосних судів ( ст. 104 ), але йому надавалося право спостереження за виконанням рішень ( вироків ) цих судів ( ст. 110). Волосні старшини і сільські старости не мали навіть права бути присутніми у волосних судах при розгляді справ, тим самим передбачалася певна незалежність волосного суду від виконавчої влади у волості. Проте на практиці рішення волосного суду в значній мірі залежали від тиску волосного старшини, світового посередника, поміщика ( якщо маєток ще знаходився у тимчасово забов’заному стані ), але особливо від тиску волосного писаря, що вів усе діловодство суду і формулював його рішення. Як писав Н. М. Астирєв, «писарь является как бы председателем независимого суда, законотолкователем, единственным лицом, знающим, что дозволено суду, и накладывающим на то или другое решение суда своё вето... Местная власть узаконяет беззаконие, даёт простор действиям волостного писаря, т.е. сознательно подчиняет суд писарю, не выпуская этого последнего из своих ежовых рукавиц, и властвуя, таким образом, над судом через посредство своего вполне зависимого подчинённого, вольнонаёмного бесправного лица.» Астыркв Н. М. Вказ. твір, ст. 201-202

У 1872 році під головуванням сенатора М. И. Любощинського була заснована спеціальна комісія з перетворення волосних судів. Хоча в результаті її роботи і не було прийнято ніякого законодавчого акта, Комісія зібрала великий і цінний матеріал про те, як функціонували волосні суди на протязі першого післяреформенного десятиліття, тобто як на практиці застосовувалися статті Загального положення про волосні суди См.: Труды Комиссии по преобразованию волостных судов, т. 1-8, СПб., 1873-1874 гг.. Бравший участь у роботі Комісії М. И. Зарудний на основі зібраних матеріалів і своїх особистих спостережень опублікував спеціальне дослідження про післяреформенний селянський суд, де відзначав такі хиби волосного суду: 1) безграмотність судів, 2) засилля в суді волосних писарів, 3) формальне вирішення справ, 4) тиск на волосний суд із боку місцевої адміністрації: «разнообразие воззрений различных губернских по крестьянским делам присутствий на обязательность для волостных судов того или иного из действующих узаконений», так що «применение волостными судами сельского устава различно в разных губерниях и, по-видимому, зависит от личных воззрений губернских по крестьянским делам присутствий», 5) «отсутствие в самом законе всяких, хотя бы самых кратких, положительных указаний на порядок производства дел, что именно нередко и порождает на практике полнейший в этом деле произвол волостных писарей»; 6) «неопределённость порядка обжалования решений волостного суда, ставящая крестьян, по собственным их показаниям, в самое безвыходное положение». У зв’язку з цим Комісія, як відзначає М. И. Зарудний, зустріла масу різноманітних «сельских общих судилищ» незалежно від волосних судів Зарудный М. И. Законыи жизнь. Итоги исследования крестьянских судов, СПб., 1874 г.,

ст. 172-179.