2) організаційні заходи, якими в діяльності об'єднань громадян виступають самоврядування та саморегуляція;

3) відсутність у об'єднань громадян внаслідок їх природи дер-жавно-владних повноважень (за винятком випадків, коли держава делегує окремі повноваження такого роду і закріплює їх законодавчо, наприклад, закріплення за громадськими інспекторами охоро-ни природи права складати протоколи про адміністративне право-порушення).

Окремими ознаками, характерними для окремих об'єд-нань громадян, є:

1) членство в об'єднанні та відносини членства, що випливають звідси;

2) обов'язковість участі членів об'єднання громадян в його ро-боті та створенні матеріальної бази об'єднання шляхом внесення членських внесків;

3) наявність статуту об'єднання громадян. Як правило, в діяль-ності об'єднань громадян відсутні комерційні цілі або одержання при-бутку. Виняток становить лише діяльність кооперативних організацій. Крім того, допускається господарська або інша комерційна діяльність об'єднань громадян для виконання їх статутних завдань та цілей.

Взаємовідносини держави та об'єднань громадян носять вик-лючно правовий характер. Це проявляється в законодавчому закрі-пленні правового статусу об'єднань громадян низкою нормативно-правових актів. Основними серед них є Закон України «Про об'єд-нання громадян», а також закони України «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про профспілки». Діяльність деяких об'єд-нань громадян,, в тому числі кооперативних організацій, комерцій-них фондів, органів громадської самодіяльності, регулюється відпо-відними законодавчими актами.

Партія політична – добровільне об'єднання людей, котрі прагнуть домогтися здій-снення ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів; організована певним чином час-тина якоїсь соціальної верстви, класу, покликана висловлювати і захи-щати інтереси цієї спільноти, до-магатися їх дотримання і виконання, бути її політичним “голосом”, “уособленням” окремих групо-вих інтересів.

Громадські організації та рухи – добровільні масові об'єднання громадян, що виника-ють внаслідок їхнього вільного во-левиявлення на основі спільних інтересів і завдань.

Громадські організації являють собою масові об'єднання громадян, котрі виникають за їхньою ініціативою для реалізації довгостроко-вих цілей, мають свій статут і харак-теризуються чіткою структурою. Найбільш поширеними різновида-ми громадських організацій в сучасному світі є: профспілки; організації інвалідів; вете-ранські, жіночі, молодіжні, дитячі організації; наукові, технічні, культур-но-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та ін. добровільні т-ва; творчі спілки; різноманітні земляц-тва; фонди, асоціації, товариства та ін. Характерною ознакою громадських організацій, як засвідчує вищенаведене визначення, є документальне офор-млення мети й завдань і організаційно-структурне забезпечення.

Виділяють дві основні групи функцій громадських організацій: 1) функції, які вони виконують стосовно забезпе-чення захисту інтересів своїх чле-нів (осн. захисна, допоміжна фун-кція); 2) функції, які громадські організації виконують стосовно системи влади в державі, розвитку суспільства в цілому (осн. операційна і творча функції).

Відносна відстороненість громадських організацій від політики пов'язана насампе-ред з тим, що держава безпосередньо не втручається в їхню діяльність, а лише регулює її відповідно до дію-чого законодавства. До того ж громадські організації, на відміну від державних інститутів, не наділені владними повноваження-ми. Відрізняються вони й від політичних партій, оскільки вони не ставлять за мету ово-лодіння державною владою. Відмінність їх від усіх інших суспільних угруповань пов'язана з притаманними їм особ-ливостями функціонування (ви-никнення за ініціативою знизу, фак-тична єдність, забезпечення інтере-сів своїх членів та прихильників, не-залежно від мети та характеру об'єд-нання, нетрадиційність) та принци-пами їхньої діяльності (добровіль-ність, поєднання особистих і суспільних інтересів, самоврядування, рівноправність, законність, гласність). Отже, за своєю природою і характером діяльності громадські організації не є політичними організаціями. Однак сама по собі їхня діяльність почасти набуває політичного ха-рактеру, оскільки вони, по-перше, об'єд-нують людей, котрі входять до спек-тра політичних сил (патріотичні сили, націо-нально зорієнтовані групи, прихиль-ники реформування суспільства та ін.), і по-друге, – вони становлять собою потенційну базу для виникнення на їхній основі нових політичних партій.

Громадські організації є невід'ємним елементом будь-якого демократичного суспільства. Їх соціально-політичне призначення і роль поляга-ють насамперед у тому, що вони допомагають людям у повсякденному житті, звільняють особистість від необхідності самостійно вирі-шувати безліч проблем, відкрива-ють широкі можливості для суспільно-політичної ініціативи народу, для здійснення ним самоврядування.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

Значною мірою взаємовідносини держави і об'єднань громадян регулюються нормами адміністративного права, а саме Законом України “Про об’єднання громадян”. Ці норми визнача-ють правовий статус об'єднань громадян, а саме —сукупність прав та обов'язків, які реалізуються у правовідносинах, що виникають між об'єднаннями громадян і суб'єктами виконавчої влади.

Передусім це стосується питань легалізації об'єднань громадян, передбачених ст.ст. 13,14,15 Закону України “Про об’єднання громадян”. Іншими словами, держава офіційно визнає об'єднання громадян оформлює його правове становище. Офіційне визнання об'єднань громадян здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Для реєстрації об'єднання громадян його засновники подають заяву про це, а також певні документи, перелік яких визна-чається законодавством. Крім того, громадські організації можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення про це відповідних державних органів.

Основоположне значення у визначенні правового становища об'єднання громадян має його статут. Він повинен містити: назву, мету та завдання об'єднання; умови і порядок прийому в члени об'єднання та виходу із нього; структуру, порядок створення та діяльності статутних органів об'єднання; права та обов'язки його членів; джерела надходження коштів та порядок здійснення видів діяльності, необхідних для виконання статутних завдань; порядок внесення змін і доповнень в статут; порядок реорганізації або лі-квідації об'єднання; юридичну адресу.

Політичні партії та міжнародні громадські