Законом України “Про об’єднання громадян” встановлені й певні вимоги до засновників об єднань громадян, передбачених ст.ст. 11,12. Так, політичні парти можуть створюватися тільки за ініціативою повнолітніх громадян України, які не обмежені судом у дієздатності і не перебувають у місцях позбавлення волі. Що сто-сується громадських організацій, то їх засновниками, крім громадян України, можуть бути іноземні громадяни та особи без громадянства, яким виповнилося 18 років. Засновниками молодіжних та дитячих організацій можуть бути особи, які досягли 15-річного віку (Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 1 грудня 1998 р.).

Важливим чинником, що впливає на адміністративно-право-вий статус об'єднань громадян, є встановлення державою обме-жень на створення та діяльність об'єднань громадян. Так, не підля-гають легалізації такі об'єднання громадян, а діяльність легалізова-них об'єднань громадян забороняється в судовому порядку, якщо їх метою е: зміна насильницьким шляхом конституційного ладу та в будь-якій протизаконній формі порушення суверенітету і територі-альної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганда війни, насильства, розпалювання між-етнічної, расової та релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, створення воєнізованих формувань (ст.4 Закону України “Про об’єднання громадян”).

Держава не втручається в діяльність об'єднань громадян, нада-ючи їм широку автономію. Проте це не виключає здійснення з боку держави контролю за діяльністю об'єднань громадян, що передбачено ст.ст. 25,26. Так, органи, що проводять легалізацію об'єднань громадян, здійснюють контроль за додержанням ними положень статуту. Законом України “Про об’єднання громадян” закріплено право представників цих органів бути присутніми на заходах, які проводять об'єднання громадян, вимагати необхідні документи та одержувати у необхідних випадках пояснення.

Фінансові органи та органи податкової адміністрації здійснюють контроль за джерелами і розмірами прибутків та інших фінансових надходжень, а також за правильністю сплати об'єднаннями грома-дян податків. З свого боку об'єднання громадян повинні представ-ляти фінансовим органам декларацію про свої прибутки та витрати.

Контроль за виконанням об'єднаннями громадян чинних норм і стандартів може здійснюватися екологічними, пожежними, санітарно-епідемічними та іншими органами державного нагляду і контролю. За порушення законодавства об'єднання громадян несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Для здійснення своєї діяльності об'єднання громадян наділяють-ся широкими правами. Вони можуть виступати учасниками суспіль-них правовідносин, набувати майнові і немайнові права, братії участь у розробленні державної політики та формуванні органів влади, про-водити масові заходи тощо.

ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Здійснення громадянами гарантованої ст. 35 Конституції України свободи світогляду і віросповідання породжує різного роду суспільні відносини, значна частина яких носить правовий характер. Так, закрі-плене у ти статті право громадян на відправлення релігійних культів і ритуальних обрядів, проведення релігійної діяльності обумовлює ство-рення та діяльність ріпних релігійних організацій — релігійних товариств, управлінь, центрів, монастирів, релігійних братств, духовних на-вчальних закладів і т. ін., що становлять собою стійкі організаційні си-стеми з специфічними цілями та конкретними способами їх досягнення.

Основним законодавчим актом, який визначає правове станови-ще релігійних організацій, а також їх взаємовідносини з державою є Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Сутність правового регулювання взаємовідносин держави і релігій-них організацій полягає в такому: держана та її органи не користу-ються методами державно-правового контролю або примусу при виз-наченні громадянами свого ставлення до релігії, не втручаються у релігійну діяльність організацій віруючих, якщо вони не порушує законів держави та встановленого порядку, не надають релігійним організаціям матеріальної підтримки, не доручають їм виконання будь-яких державних функцій. Разом з тим держава сприяє встанов-ленню відносин взаємної релігійної та світоглядної терпимості і по-ваги між людьми, охороняє законну діяльність релігійних органі-зацій та право віруючих на відправлення релігійних культів і ритуальних обрядів, здійснює державний контролі, за додержанням законодавства України про свободу совісті та релігійні організації. У свою чергу, релігійні організації позбавлені права втручатися у справи держави, брати участь у діяльності політичних партій, вису-вати кандидатів до органів державної влади. Ці організації займають-ся питаннями, пов'язаними із задоволенням релігійних потреб гро-мадян. При цьому релігійні організації мають право на участь у сус-пільному житті та використання засобів масової інформації нарівні з об'єднаннями громадян.

Для одержання релігійною організацією права юридичної осо-би необхідна її державна реєстрація. Засновники релігійної органі-зації — віруючі повнолітні громадяни у кількості не менше 10 чо-ловік —- подають заяву про реєстрацію та статут релігійної органі-зації у відповідний державний орган, який зобов'язаний у місячний термін прийняти рішення про реєстрацію.

Статут релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян і має низку важливих особливостей. Зокрема, у статуті наводяться відомості про вид релігійної організації, її місце знаходження, майновий стан, права релігійної організації на засну-вання підприємства, засобів масової інформації, створення навчаль-них закладів, порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації та ін.

Релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб споруди та майно, які надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

У власності релігійних організацій можуть знаходитися спору-ди, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального та благодійного призначення, транспорт, грошові кошти та інше майно, що необхідне