Комерційна діяльність – підприємницька діяльність у сфері торгівлі, посередництва, товарно-грошових і чисто фінансових операціях. Комерційна діяльність ширше поняття торгова діяльність і містить у собі економічний зміст відносин товаровиробництва, товарообміну, регульованого в законодавчому порядку.

Підприємництво – активна, ініціативна форма діяльності окремих громадян, груп, підприємство з виробництва і реалізації товарів, послуг, у яких випробується найбільш гостра потреба. Підприємництво спрямоване в основному на одержання прибутку, але може ставити перед собою й інші мети. Підприємництво виявляється в здійсненні окремих угод у плині нетривалого часу.

Торгова угода – всі угоди зв'язані з обміном товарами в матеріально-речовинній формі і надання послуг. Сторони є особливою категорією підприємців, іменованих комерсантами Див.: Антонюк Н. А. Словник – довідник підприємця. Ринок: економіка. маркетинг. Фінанси. Закони. – Херсон. – 1993. – с.41.

Комерсант – це особа, що займається приватною торгівлею комерцією, тобто діяльністю, спрямованої на одержання прибутку. комерсант є учасником господарського обороту, у такий спосіб як комерсанта розглядається особа, що здійснює підприємницьку діяльність на професійній основі і тим самим підприємство, що забезпечує, (фірму) комерційним успіхом.

Підприємницька діяльність – ініціативна, самостійна діяльність громадян і їхніх об'єднань спрямована на одержання прибутку Див.: Ринкова економіка: Словник, під загальною редакцією Г. Я. Кинермана – 2-е видання, доповнене – Київ, Видавництво "Республіка" 1995. – с.183, 304

.

На основі вищенаведених визначень з довідкових видань можна чітко визначити грані розходження між взаємозалежними поняттями – комерційною, підприємницькою, господарською і торговою діяльністю.

Для більш наочного відображення побудуємо графік.

З графіка видно, що комерційна діяльність абсолютно ідентична підприємницької діяльності. Закономірно виникає питання: "Чому ж виникає плутанина при віднесенні якої-небудь господарської діяльності з метою одержання прибутку до підприємницької чи комерційної діяльності?". Відповідь проста – розходження в розумінні цих термінів виникли через те, що в країнах Європи, Північної Америки, особа, що займається одержанням прибутку від господарської діяльності називається комерсантом, звідси і діяльність якої він займається, називається комерційною діяльністю.

У країнах СНД у силу місцевої специфіки, на яку вплинула ідеологія, що панувала в СРСР, виникло інше визначення особи яка займається одержанням прибутку з господарської діяльності. Ця особа називається підприємцем, і діяльність по одержанню прибутку з господарської діяльності стала називатися підприємницької діяльність.

Отже, комерсант і підприємець займаються тим самим видом діяльності, звідси видно, що діяльність, якої вони займаються, хоч і має різне визначення, але абсолютно ідентична.

Глава II. Об'єктивна необхідність державного

регулювання комерційної діяльності в Україні.

Одним з найважливіших політич-них і економічних завдань Ук-раїнської держави є підтримка та розвиток підприємництва. У сучасних умовах з урахуванням попереднього влас-ного досвіду, а також досвіду економіч-но розвинених країн, Україна вступає в ринкову економіку. Соціальне орієнто-ване ринкове господарство з його еконо-мічною свободою, багатоманітністю форм власності, підприємництвом, конкурен-цією, соціальним партнерством і суспіль-ним спрямуванням визначаються як кон-ституційна основа економічної системи України.

Практика сучасних розвинених дер-жав показує, що державне регулювання комерції здійснюється безпосередньо через соціально-економічне прогнозуван-ня, розробку державних програм, визна-чення пріоритетних напрямів і галузей розвитку народного господарства, через формування інвестиційної, податкової та кредитної політики. У подальшому це ре-гулювання забезпечується через реаліза-цію антимонопольної політики і розвиток конкуренції, державну стандартизацію, метрологію і сертифікацію, систему опо-даткування та інші форми регулюючого впливу держави Див.: Грицаєнко Л. Предпринимательство в Украине: проблемы государственного регулирования // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 7. – с.53.

Отже, не дивлячись на те, що з пе-реходом до ринкової економіки суттєво змінюється характер, зміст і межі еконо-мічної діяльності держави, державне ре-гулювання економічними процесами та відносинами не зникає, а навпаки, вдос-коналюється. Тобто держава бажає на-дати переходу до ринку конструктивно-го і творчого характеру, поклавши кі-нець хаосу, що мав місце на першому етапі реформування економіки України.

Втручання держави у ринкові відно-сини має різноманітні форми і цей про-цес, на мою думку, є об'єктивним.

По-перше, людство дійшло до такої межі, коли воно своєю діяльністю ста-вить під загрозу саме існування людини. Нестримна експлуатація природних ре-сурсів може призвести людство до безо-дні. Тому держава зобов'язана передба-чити і приборкати цей процес. Контроль за використанням природних ресурсів під силу тільки державі.

По-друге, держава змушена здійс-нювати економічне прогнозування з ме-тою уникнення дисбалансу в економіч-них відносинах. Від економіки прямо залежить міцність самої держави та її політичної влади.

По-третє, виступаючи як надій-ний соціальний гарант, держава через свої економічні можливості зобов'язана потурбуватися про найменш захищені верстви населення (інвалідів, пенсіоне-рів тощо), тобто частину виробленого підприємцями продукту вона має пере-розподілити серед найбідніших, щоб за-побігти політичному вибуху.

По-четверте, підприємницька ді-яльність все більше використовує най-складніші технології, а тому навіть не-значні відхилення від правил експлуа-тації можуть нанести невиправної шкоди суспільству і держава зобов'язана взяти під жорсткий контроль такі сфери ви-робництва.

По-п'яте, участь у світовому пере-розподілі праці змушує державу не тіль-ки прогнозувати свою економічну полі-тику, а й вводити економічні санкції, заборону на експорт, ліцензії, державне мито тощо.

По-шосте, з кожним роком зрос-тають загальносвітові обсяги бізнесу, що ще гостріше викликає потребу його легітимності та впорядкованості.

Визначення "правил гри" на ринку, забезпечення досягнень суспільних ре-зультатів (економічне зростання, зни-ження інфляційних процесів і рівня безробіття тощо) є головною функцією держави. Характер відносин між державою і підприємством має визначатися як парт-нерський. У зарубіжній науковій літерату-рі найбільш поширеними є кілька концеп-цій, що обґрунтовують необхідність дер-жавного впливу на ринкову економіку.

Однією з них є теорія