Другою теорією, що використовуєть-ся для пояснення необхідності держав-ного регулювання економіки, є теорія – "суспільної корисності", або "су-спільного інтересує", її суть полягає у тому, що коли вільний ринок з тих чи інших причин не відповідає інтересам суспільства в цілому, держава активно втручається в економічну сферу з метою виправлення положення з точки зору суспільної корисності.

Не применшуючи значення теорії "су-спільного інтересу", слід визначити, що на її основі можна виправдати будь-яке втручання держави в економічну сферу, оскільки недоліки у ринковій системі існують завжди, а тому потенційний обсяг регулювання видається безмежним.

Саме ці процеси безмежного втручан-ня держави практично з будь-якого питан-ня в комерційну діяльність під гаслом додержання суспільних інтересів досить часто спостерігаються в Україні.

Необхідність державного втручання в економіку, яка знаходиться у стані кри-зи, обґрунтував Дж. М. Кейнс ще під час Великої депресії у США. Якщо вра-хувати, що економіка України також переживає кризу, то стає зрозумілою наша зацікавленість у його міркуваннях.

На думку Кейнса, невтручання дер-жави в економіку в період кризового стану може викликати масове розорення підприємців, що призведе до закриття підприємств, внаслідок чого маса безро-бітних порине на ринок праці, що може спричинити соціальну напругу в су-спільстві.

Водночас державне регулювання мо-же стати чинником як позитивним, так і негативним, стримуючим процес соці-ального розвитку, що зменшує зацікав-леність виробників у високоефективній діяльності. Його неефективність особли-во помітна при вирішенні слабко окрес-лених і політичне суперечливих проб-лем, які потребують складної організа-ційної координації.

Державні органи України неоднора-зово виявляли недозволену повільність, ухиляючись від радикальних заходів, бажаючи зберегти статус-кво, виявляли недостатню гнучкість, надмірну обереж-ність тощо.

В Україні ще не накопичений доста-тній досвід щодо підтримки і регулю-вання комерційної діяльності. Що-правда, останнім часом у системі держа-вного апарату були створені відповідні органи, серед них Державний комітет України з питань розвитку підприємни-цтва, Антимонопольний комітет, Комітет з питань захисту прав споживачів та ін.

З метою аналізу ролі держави в ре-гулюванні ринкової економіки звернемо-ся до досвіду державного регулювання економіки комерційної діяльності в країнах Західної Європи, США та Япо-нії, де процеси впливу держави на еко-номіку існують уже тривалий час та пройшли певний шлях становлення та розвитку. Зважуючи позитивні сторони і недоліки державного регулювання, на-звані країни знаходять баланс цих сто-рін. Наприклад, у Франції і Нідерлан-дах економічне планування народного господарства здійснюється відповідними установами, які носять назву Держплану Див.: Абрамов Ю. Во Франции и Голландии есть Госплан // Российские вести. – 1994. – 10 марта. – с.12.

Крім того, майже в усіх країнах За-хідної Європи є спеціальні установи, які, хоч і мають різні назви (служба контролю за торгівлею, офіс цін, комі-тет з конкуренції тощо), але виконують переважно одну і ту саму функцію: слід-кують за станом внутрішнього ринку. Державні органи в межах своєї компе-тенції можуть втручатися у будь-яку комерційну діяльність. Головним засо-бом впливу на підприємців є рекоменда-ція, порада. Якщо ж рекомендація за-лишається без уваги, накладається зна-чний штраф.

До компетенції державних органів і управлінь входить і така важлива функ-ція, як контроль за дотриманням міні-мального рівня заробітної плати. Все це створює рівновагу доходів населення і цін у державах Західної Європи.

У США, де бізнес більш розвинений, ніж у Західній Європі, комерційна діяльність регулюється численними дер-жавними органами, серед яких особливе місце займають комісія з безпеки спо-живчих товарів, комісія з цінних папе-рів і бірж, національна рада по трудо-вих відносинах, відомство із соціального захисту, комісія з питань харчових про-дуктів та медикаментів, відомство про-фесійної безпеки, відомство пенсійного планування, відомство по захисту навко-лишнього середовища, відомство по до-буванню і переробці нафти та газу тощо.

Один із найбільш видатних прибіч-ників лібералізму американський вчений М. Фридман визначив 14 сфер діяльнос-ті, з яких уряд має бути виключений. Серед них, зокрема, державі рекоменду-ється відмовитися від детального регу-лювання будь-яких галузей економічної діяльності, ліцензування будь-яких ви-дів трудової діяльності, обов'язкового страхування для забезпечення громадян за віком, будь-якого контролю засобів масової інформації тощо Див.: Фридман М. Введение в Американское право. – М., 1992. – с.97-98.

У післявоєнній Японії прибічники лібералізму на перший план висували ідеї стабільності, порядку і вважали, що роль застрільника економічних перетво-рень – не для держави Див.: Ранзес В. Стратеги, регуляторы, новаторы // Ми-ровая экономика и международные отношения. – 1997. – №6. – с.148.

Таке заперечення і критика усіх форм державного впливу на економіку та під-приємницьку діяльність навряд чи можна вважати правильними. Проте і зворотне твердження, що будь-який вплив з боку держав є ефективним у досягненні позити-вних результатів, є також хибним.

Завдяки тому, що у США законність стала моральною нормою повсякденного життя мільйонів людей, а захист при-ватної власності – головне завдання як державних службовців, так і всіх інших представників суспільства, держава зо-середилась на створенні загальних умов розвитку підприємництва, функціону-вання виробництва і забезпечення великих прибутків, підтримки і коригування ефек-тивної податкової та тарифної системи.

Безперечно, слід уникати надмірного регулювання економіки і комерційної діяльності, однак за умов перехідної економіки України, на мій погляд, слід використовувати – "змішане регулю-вання". Його змістом є поєднання само-регулювання конкурентного ринку з дер-жавним впливом на економічну діяльність суб'єктів господарювання.

Так, необхідна межа у співвідно-шенні форм і методів державного ре-гулювання