Крім зазначених об'єктивних факторів певні труднощі в на-ціональному правотворенні зумовлюються причинами суб'єк-тивного характеру. Одна з них – тривала дискусія в науково-му юридичному середовищі стосовно доцільності кодифікації комерційного законодавства, форми та назви кодифікова-ного акта. В умовах становлення законодавства, що регулює ринкові відносини, ця дискусія набула дещо іншого забарв-лення, а саме співвідношення цивільного, комерційного та торгового законодавства.

На стані комерційного законодавства негативно познача-ється відсутність чіткої регламентації процесу розробки, узгод-ження, експертизи та внесення на розгляд відповідних органів проектів законів та підзаконних нормативних актів. Не можна вважати нормальним для законотворення явищем внесення змін до нормативних актів невдовзі після їх прийняття, як це було, наприклад, із Законом "Про підприємства в Україні". До цього закону, який є одним з базових нормативних актів комерційного законодавства, вже понад п'ятнадцять разів вносилися зміни, і 10 декретами Кабінету Міністрів дію ряду положень зупинено. Вадами законотворчого процесу можна пояснити і той факт, що до Закону "Про підприємництво" вносилися зміни і доповнення чотирма законами, прийнятими в один день – причому три з цих законів мали однакову назву: "Про внесення змін і доповнень до ст. 4 Закону України "Про підприємництво" Див.: Закон України "Про внесення змін і доповнень до ст. 4 Закону України "Про підприємництво" №№3712-12;3713-12;3714-12 від 16.12.93.

Звичайно, наявність у Конституції України ст. 91–94 з пи-тань законодавчого процесу має внести порядок у діяльність Верховної Ради щодо розгляду і прийняття законопроектів, проте багато в чому недопущення зазначених хиб залежить від урегулювання законодавчого процесу поза межами діяльності Верховної Ради, а також від урегулювання діяльності самої Верховної Ради в її Регламенті.

У законотворчій діяльності слід також суворо дотримувати принцип правової економії, який означає прийняття меншої кількості нормативних актів з одних і тих самих питань, вико-ристання методів інкорпорації та кодифікації як основних видів систематизації правових норм.

Важливим напрямом нормотворчої діяльності української держави у сфері правового регулювання комерційних відносин є видання нормативних актів міністерствами, іншими органами державної виконавчої влади, органами гос-подарського управління, та контролю. В юридичній літературі та у практиці нормотворення зазначені акти називаються відомчими нормативними актами.

Відомчі нормативні акти, які видаються на виконання і в межах закону, покликані забезпечити чітке функціонування всіх ланок ринкового механізму. Вони є однією з форм державного регулювання комерційної (підприємницької) діяльності, спрямовані на усунення прогалин у правовому ре-гулюванні тих або інших суспільних відносин.

Принцип верховенства закону та його реалізація в механізмі правового регулювання зумовлюють підвищені вимоги до змісту відомчих нормативних актів господарського законодав-ства, відповідності їх іншим законодавчим актам та узгодже-ності з раніше прийнятими актами. Як вже зазначалося, з ме-тою впорядкування видання міністерствами, іншими органами державної виконавчої влади нормативних актів щодо забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій в Україні з 1 січня 1993 р. було введено державну реєстрацію Міністерством юстиції відомчих нормативних актів.

Відповідно до Положення про державну реєстрацію норма-тивних актів міністерств, інших органів державної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що за-чіпають права, свободи й законні інтереси громадян або ма-ють міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Див.: Постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" №731-92-п від 28.12.92, на державну реєстрацію подаються акти, що містять правові нор-ми (правила поведінки), розраховані на невизначене коло осіб, підприємств, установ, організацій і неодноразове засто-сування, незалежно від строку їхньої дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Не для друку", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Водночас запровадження державної реєстрації відомчих нормативних актів допомогло виявити окремі прогалини у відомчому нормотворенні. Так, поза межами державної реєстрації опинилися нормативні акти Національного банку Див.: Указ Президента України "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" №493/92 від 03.10.92

3 Див.: Единая государственная система делопроизводства: основные положений. – М., 1974. – с.77 України, що регулюють відносини, суб'єктами яких є юри-дичні особи, оскільки державній реєстрації згідно зі ст. 16 За-кону "Про банки і банківську діяльність" підлягають лише ті нормативні акти, що регулюють відносини з участю фізичних осіб.

Виходячи з того, що багато з прийнятих Національним банком України нормативних актів мають міжвідомчий харак-тер і є обов'язковими не лише для всіх фізичних, а й для всіх юридичних осіб (ст. 16 Закону "Про банки та банківську діяльність"), було б доцільно поширити режим державної реєстрації, встановлений Указом Президента України від З жовтня 1992 р. та постановою Кабінету Міністрів України3, на всі акти Національного банку, що мають міжвідомчий характер. Це дало б змогу, крім усього іншого, привести деякі акти НБУ у відповідність до вимог, встановлених Єдиною державною системою діловодства, ос-кільки такі види документів, як листи, телеграми, що їх прак-тикує Національний банк України, є узагальненою назвою різних за змістом документів, що виділяються у зв'язку з особ-ливим способом передачі тексту Див.: Комерсант Украйни. – 1994. - №3. – с.13, але не є нормативними ак-тами відомчого характеру, які можуть видаватися, зокрема, у вигляді постанови, наказу, інструкції, вказівок тощо.

Незважаючи на встановлений п. 15 Положення про дер-жавну реєстрацію нормативних актів: "...обов'язок робити поси-лання на номер і дату державної реєстрації нормативних актів, що публікуються",