Якщо батьки дитини мають різне громадянство, то дитина може набути громадянство одного з батьків, який за це буде клопотати, і обов’язково при згоді другого батька. Якщо громадянином країни стає один з батьків, а другий залишається особою без громадянства, дитина, яка проживає на території цієї країни, стає громадянином цієї країни. Якщо громадянином країни стає один з батьків, а другий залишається особою без громадянства, дитина, яка проживає поза межами країни, може набути громадянства цієї країни за клопотанням про це батька, який набуває громадянства цієї країни.

Дитина, яка є іноземним громадянином або особою без громадянства і яку усиновляють громадяни якоїсь країни, стає громадянином цієї країни.

Дитина, яка є іноземним громадянином і яку усиновлює подружжя, один з якого є громадянином якоїсь країни, а другий – особою без громадянства, стає громадянином цієї країни.

Дитина, яка є особою без громадянства і яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином якоїсь країни, стає громадянином цієї країни.

Дитина, яка є іноземним громадянином і яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином однієї країни, а другий іншої, стає громадянином однієї з країн батьків за згодою усиновителів.

Зміна громадянства дітей віком від 14 до 16 років у разі зміни громадянства їх батьків, а також у разі усиновлення, може відбуватися тільки за згодою дітей у порядку, передбаченому у законі.

Ситуація 9

Сім’я вирішила зайнятися підприємницькою діяльністю, зокрема, наданням туристичних послуг. З цією метою був підготовлений відповідний пакет документів для державної реєстрації підприємництва у виконавчому комітеті.

Виконком відмовив їм у реєстрації на підставі недоцільності організації і функціонування такого підприємства в даному районі міста.

Які види підприємницької діяльності заборонені законодавством?

Чи законне рішення виконкому?

В деяких видах діяльності у зв’язку з підвищеними вимогами до безпеки робіт та необхідністю централізації функцій управління підприємництво застосовуватися не може. Перелік таких видів діяльності встановлює Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.

Крім обмеження суб’єктного складу підприємництва законодавством України, зокрема Законом “Про підприємництво”, встановлено певні обмеження, які стосуються здійснення окремих видів підприємницької діяльності. Ці обмеження полягають

По-перше, деякі види підприємництва мають право здійснювати лише певні суб’єкти (діяльність, пов’язана з обігом наркотичних засобів, певних прекурсорів та психотропних речовин, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобування бурштину, охороною окремих особливо важливих об’єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов’язана з розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій – також і повними товариствами).

По-друге, у забороні здійснювати окремі види діяльності (перелік яких встановлює Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України) без спеціального дозволу (ліцензії). Зокрема, без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом, не можуть здійснюватися:

пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин;

виробництво, ремонт і реалізація спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї;

виготовлення і реалізація лікарських засобів; виготовлення і реалізація особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

виготовлення пива, алкогольних напоїв, а також виготовлення та реалізація спирту етилового, коньячного і плодового;

медична практика;

ветеринарна практика;

юридична практика;

створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор тощо.

Перелік видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню, вміщено в ст. 4 Закону України “Про підприємництво”.

Ст. 1 Закону України від 7 лютого 1991р. “Про підприємництво” визначає підприємництво як самостійну ініціативу, систематичну, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Суб’єкти підприємницької діяльності (підприємці) мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. З цього видно, що у даному випадку рішення виконкому не законне. Воно суперечить принципам (основним засадам) підприємницької діяльності, які закріплені в ст. 5 Закону України від 7 лютого 1991р. “Про підприємництво”. До них належать:

вільний вибір діяльності;

залучення на добровільних засадах до підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян;

самостійне формування програми діяльності на вибір постачальників і споживачів виготовленої продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

вільний найом працівників;

залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежене законодавством;

вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Чинне законодавство проголошує свободу підприємницької діяльності. Одна з ознак підприємницької діяльності – є ініціативність, яка означає, що підприємець починає свою діяльність відповідно до потреб ринку на свій розсуд та без будь-яких застережень.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА :

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

Закон України “Про громадянство України” від 16 квітня 1997р.

Закон України “Про підприємництво” від 26 квітня 1994р.

Правознавство: Навчальний посібник / В.І. Бобир, С.Е. Демський, А.М. Колодій (керівник авт. колективу) та ін.; За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Основи господарського права України: Навч. посібник. – 3-тє вид.,