носить пасивний характер, оскiльки юридичнi обов’язки при цьому реалiзуються через утримання вiд певних дiй. У першому випадку громадяни повиннi активно дiяти, щоб реалiзувати норму права, а в другому, навпаки, не здiйснювати заборонених дiй.
Вказанi форми реалiзацiї правових норм вважаються безпосереднiми, оскiльки правовi приписи реалiзуються самими учасниками суспiльних вiдносин. Якщо ж цi форми не дозволяють у повному обсязi реалiзувати права та обов’язки, передбаченi правовими нормами, виникає необхiднiсть у використаннi застосування права як особливої форми його реалiзацiї. Застосування норм права необхiдно тодi, коли вищевказаних форм виявляється недостатньо для повної реалiзацiї правових норм та необхiдне втручання в цей процес спецiальних компетентних органiв.
Застосування норм права - це владна дiяльнiсть компетентних державних органiв по реалiзацiї правових норм вiдносно конкретних життєвих випадкiв та iндивiдуально-визначенних осiб.
Характернi ознаки застосування норм права:
1. Правозастовчу дiяльнiсть здiйснюють лише компетентні державнi органи (посадовi особи) або громадськi органи уповноваженi державою. Наприклад, державна адмiнiстрацiя, суд, адмiнiстрацiя пiдприємства, командир вiйськової частини, профспiлковий комiтет. Окремi ж громадяни, якi не є посадовими особами, спецiальних повноважень не мають i, отже, застосовувати норми права не можуть.
2. Дiяльнiсть по застосуванню норм права має державно-владний характер. Такою є дiяльнiсть суду при здiйсненнi правосуддя або слiдчого при розслiдуваннi кримiнальної справи.
3. Змiст правозастовчої дiяльностi полягає у виданнi на пiдставi норм права iндивiдуальних правових приписiв (актiв). Цi акти вiдносяться до визначених життєвих випадкiв та адресованi конкретним особам. Наприклад, рiшення виконкому про видачу окремому громадянину ордера на квартиру, вирок суду вiдносно особи, яка скоїла злочин.
4. Застосування норм права здiйснюється у суворо встановленому законом порядку. Особливо важливе значення такий порядок має при застосуваннi норм кримiнального та цивiльного права, забезпечуючи послiдовне проведення законності, глибокий та всебiчний розгляд обставин конкретної юридичної справи.
Випадки, коли виникає необхiднiсть у застосуваннi норм права.
1. Норма права застосовується компетентними органами тодi, коли передбаченi юридичнi права та обов’язки не можуть виникнути у конкретних осiб та реалiзуватися без їх державно-владної дiяльностi. Для виникнення та реалiзацiї цих прав та обов’язкiв у кожному окремому випадку необхiдно видання компетентним органом владного рiшення вiдносно конкретної особи. Наприклад, для того щоб реалiзувати право на працевлаштування, необхiдно офiцiйне рiшення адмiнiстрацiї пiдприємства, органiзацiї про прийняття на роботу, тобто видання наказу керiвником установи про реалiзацiю вказаних прав.
2. Правозастосовча дiяльнiсть компетентних органiв необхiдна у тому випадку, коли iснують певнi перешкоди для використання суб’єктивних юридичних прав громадянами або органiзацiями. Наприклад, громадянин придбав на законнiй пiдставi будинок, а iншi особи створюють перешкоди для реалiзацiї ним права володiння придбаним будинком. У такому випадку громадянин звертається в адмiнiстративний орган або суд, якi приймають рiшення, що поновлює порушенi права власника будинку.
3. Необхiднiсть у застосуваннi норм права виникає i тодi, коли юридичнi обов’язки не виконуються добровiльно. Наприклад, одна органiзацiя зобов’язалась за договором поставляти iншiй органiзацiї певну продукцiю, але не виконала свої зобов’язання. У цьому випадку компетентний орган (арбiтраж, суд) виносить владне рiшення, на пiдставi якого у примусовому порядку забезпечується виконання органiзацiєю своїх зобов’язань за договором.
4. Правозастосовча дiяльнiсть завжди необхiдна, якщо вчинене правопорушення i потрiбно визначити вiдповiдну мiру юридичного стягнення правопорушнику. Так, при вчиненнi вiйськовослужбовцем дисциплiнарного проступку стягнення визначає лише командир (начальник), застосовуючи вiдповiдну норму Дисциплiнарного статуту. Коли ж вчинюється злочин, мiру покарання визначає тiльки суд, на пiдставi норм кримiнального права.
Правозастосовча дiяльнiсть є досить складним процесом, який складається iз ряду поступових дiй - стадiй.
1. Встановлення фактичних обставин справи.
Застосування юридичних норм направлене на забезпечення їх реалiзацiї вiдносно до конкретного випадку, який складається з певних фактiв. Цi факти i утворюють фактичну основу застосування норм права. Саме тому особи, якi застосовують правовi норми, повиннi у першу чергу вiдiбрати та чiтко видiлити тi факти, якi необхiднi для вiрного вирiшення юридичної справи; потiм провести ретельний аналiз та оцiнку вказаних фактiв.
Встановлення фактичних обставин справи повинно бути обгрунтованим та законним. Вiд цього залежить вiрнiсть застосування норм права. Обгрунтованiсть та повнота встановлення обставин справи досягається шляхом глибокого та всебiчного дослiдження фактiв, з’ясування їх iстинностi та об’єктивної вiрогiдностi. Щоб встановити об’єктивну iстину по справi факти аналiзуються у їх взаємозв’язку та причиннiй залежностi.
Важливо також мати на увазi, що правозастосовчi органи дослiджують не абсолютно усi факти, характернi для певного випадку, а лише тi, якi безпосередньо стосуються вирiшення юридичної справи. Фактичнi обставини встановлюються у вiдношеннi з тою нормою права, яка до них застосовується. Так, при з’ясуваннi обставин конкретної кримiнальної справи у першу чергу повиннi бути встановленi наступнi факти: хто вчинив злочин, коли i де вiн був вчинений, яким чином, якi мотиви вчинення злочину. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються за допомогою показань свiдкiв, результатiв огляду мiсця пригоди, експертизи, дослiдження документiв, предметiв та iнших даних. Цi данi встановлюються у передбаченому законом порядку i називаються юридичними доказами.
2. Вибiр та аналiз норми права, що пiдлягає застосуванню до фактичних обставин, якi дослiджуються.
Пiсля встановлення юридичного значення обставин справи починається друга стадiя застосування норм права. На цiй стадiї правозастосовчий орган перш за все вирiшує питання, на пiдставi якої норми повинна вирiшуватися справа, що розглядається. Обрати норму означає надати правову квалiфiкацiю (оцiнку) фактичним обставинам справи.
Далi необхiдно встановити дiйснiсть (вiрогiднiсть) її тексту з